Люди часто вважають, що повністю контролюють свої рішення та поведінку, але виявляється, що значний вплив на них мають сили поза межами свідомого контролю — гени. Вже з 1950-х років вчені досліджують вплив генетики на здоров'я людини, що призвело до прогресу в персоналізованій медицині. Однак роль генів у психології все ще залишається поза увагою. Дослідження Джесіки Д. Айєрс, доцента з Університету штату Бойсе, зосереджуються на тому, як генетика впливає на психологію та поведінку людини.
Теорія генетичного конфлікту стверджує, що наші гени, отримані як від матері, так і від батька, не тільки "співпрацюють", але й змагаються між собою протягом нашого розвитку. Під час вагітності, коли вплив різних наборів генів можна чітко спостерігати, ці конфлікти особливо виразні. Генетичний матеріал від матері та батька має різні ідеальні стратегії зростання. Материнські гени прагнуть зберегти здоров'я матері та підготувати її до наступної вагітності, тоді як батьківські гени стимулюють плід використовувати якомога більше ресурсів матері.
Однак, якщо ці гени не знаходять компроміс, це може призвести до фізичних та психічних порушень у дитини або навіть до викидня.
Попри те, що дослідження генетичного конфлікту здебільшого зосереджені на захворюваннях, вони також документують його вплив на психологію. Зокрема, вивчаючи рідкісні генетичні захворювання, такі як синдром Прадера-Віллі та синдром Ангельмана, вчені можуть спостерігати, як крайні випадки генетичного конфлікту впливають на поведінку.
Синдром Прадера-Віллі та синдром Ангельмана виникають внаслідок відсутності копії гена на хромосомі 15. У тих, хто успадковує версію гена виключно від батька, розвивається синдром Ангельмана. У випадку спадкування версії гена виключно від матері розвивається синдром Прадера-Віллі. Симптоми обох синдромів включають різні фізичні і психічні порушення.
Діти з синдромом Ангельмана часто усміхнені та соціально активні, у той час як діти з синдромом Прадера-Віллі проявляють занепокоєння і труднощі у соціальних ситуаціях. Ці відмінності в поведінці демонструють, як генетичний конфлікт може впливати на психологічні процеси.
Дослідження генетичного конфлікту у поєднанні з психологією дозволяє краще зрозуміти, як наша біологія впливає на наші поведінкові риси та психічне здоров'я. Вони підкреслюють важливість інтеграції біологічних концепцій у дослідження психологічних процесів, що допоможе вченим розробити нові підходи до лікування психологічних розладів.
І хоча більшість досліджень на цю тему все ще носять теоретичний характер, вивчення комплексних взаємодій генів може відкрити нові горизонти в розумінні людської поведінки. Дослідження Джесіки Д. Айєрс та інших вчених — це лише початок інтеграції генетичних знань у психологію, що може зробити значний внесок у персоналізоване лікування психічних розладів.
Вважається, що генетичний конфлікт має значний вплив на поведінку людини, хоча ця галузь все ще недостатньо вивчена. Дослідження рідкісних генетичних захворювань, таких як синдром Прадера-Віллі та синдром Ангельмана, надають важливу інформацію про те, як гени формують нашу психологію. Інтеграція цих знань у психологічні дослідження може відкрити нові шляхи до розуміння та лікування психічних розладів.
Якщо вам цікаво, також можна почитати: