МОЗ: в Україні затверджено уніфікований клінічний протокол лікування пацієнтів із гострою реакцією на стрес та ПТСР

Відкриті дані ВООЗ свідчать про те, що психічна травматизація поширена в усьому світі, при цьому майже три чверті всіх випадків посттравматичного стресового розладу припадають на країни з низьким та середнім рівнем доходу. 

В Україні, за різними оцінками, поширеність ПТСР коливається від 12 % до понад 20 % — залежно від методології та часу проведення дослідження. Але офіційні дані щодо загальної поширеності ПТСР на даний час ще відсутні.

Натомість станом на кінець червня 2024 року в Електронній системі охорони здоровʼя було зареєстровано 27 544 українці із діагнозом «Посттравматичний стресовий розлад».  З них 8 888  пацієнтам діагноз було встановлено у 2024 році. 

Для того, щоб пацієнти із психічною травматизацією мали рівний доступ до ефективної меддопомоги, мультидисциплінарна команда фахівців розробила єдині принципи щодо профілактики, діагностики, лікування та спостереження пацієнтів, а також обґрунтування кадрового забезпечення та ресурсного оснащення медзакладів. 

Ці напрацювання увійшли в Уніфікований клінічний протокол первинної та спеціалізованої медичної допомоги «Гостра реакція на стрес. Посттравматичний стресовий розлад. Порушення адаптації» (далі — УКПМД), затверджений наказом МОЗ України від 19.07.2024 р. № 1265.

Завдяки затвердженому УКПМД лікарі по всій Україні, які працюють з пацієнтами із ГРС та ПТСР, отримають уніфіковані настанови і зможуть надавати медичну з більшою результативністю. Пацієнти ж матимуть рівний доступ до якісної й ефективної медичної допомоги. 

Протокол призначений для лікарів загальної практики-сімейних лікарів, лікарів-терапевтів, лікарів-педіатрів, лікарів-психіатрів, лікарів-психіатрів дитячих, лікарів судово-психіатричних експертів, лікарів-психотерапевтів, лікарів-психологів, клінічних психологів.

Документ розроблено на основі клінічної настанови «Гостра реакція на стрес. Посттравматичний стресовий розлад. Порушення адаптації» з урахуванням сучасних вимог доказової медицини та сучасних міжнародних рекомендацій щодо медичної допомоги пацієнтам з ГСР та ПТСР.

До складу мультидисциплінарної робочої групи, яка працювала над розробкою протоколу, увійшли представники різних медичних спеціальностей: лікарі-психіатри, лікарі-психіатри дитячі, лікарі-психотерапевти, лікарі-психологи, психологи та клінічні психологи.

Основна відмінність між ГРС і ПТСР — це тривалість часового проміжку, що минув з моменту травматичної події.

Гостра реакція на стрес (ГРС) — тимчасовий розлад, що розвивається у людини без будь-яких інших проявів психічних розладів у відповідь на незвичайний фізичний або психічний стрес і зазвичай зникає через кілька годин, днів або тижнів.

Посттравматичний стресовий розлад визначається як відстрочена або затяжна реакція на стресогенну подію чи ситуацію винятково загрозливого або катастрофічного характеру, які можуть зумовити дистрес.

ГРС та ПТСР мають наступні базові симптоми:

1. повторне переживання травматичної події в теперішньому часі, коли подія не просто згадується, а переживається як така, що відбувається знову тут і зараз;
2. свідоме уникнення нагадувань, які можуть призвести до повторного переживання травматичної події (подій);
3. стійке відчуття підвищеної поточної загрози, наприклад, про що свідчить підвищена пильність або посилена реакція здригання на такі подразники, як несподівані звуки.