У нещодавньому дослідженні, проведеному Інститутом неврології на Квін-сквер при Лондонському університетському коледжі, було виявлено новий ген, пов'язаний з ранньою формою хвороби Паркінсона. Відкриття цього гена, PMSF1, який є регулятором протеасоми, має важливі клінічні наслідки та може призвести до розроблення нових методів лікування у найближчому майбутньому.
Варіант гена PMSF1 був виявлений у 22 осіб з 15 сімей, що проживають у 13 країнах світу. Ці сім'ї представляли собою етнічно різноманітну групу, і у всіх був виявлений варіант гена PMSF1, пов'язаний з неврологічним фенотипом. Дослідження показало, що пацієнти з міссенс-мутацією мали легші симптоми, тоді як пацієнти з варіантом прогресуючої втрати функції страждали від найтяжчих проявів хвороби.
Доктор Франческа Магрінеллі з Інституту неврології на Квін-сквер при Лондонському університетському коледжі представила ці дані на Конгресі Європейської академії неврології 2024 року. Вона зазначила, що дефектний ген PSMF1 пов'язаний з раннім початком хвороби Паркінсона та нейродегенерацією, при цьому мітохондріальна дисфункція є ключовим фактором у механізмі розвитку захворювання.
У пацієнтів з легшими ураженнями захворювання починалося у віці від 20 до 50 років і супроводжувалося ознаками ураження пірамідних шляхів, дисфазією, психіатричними розладами та ранньою дискінезією, викликаною леводопою. У пацієнтів з проміжними типами ураження симптоми починалися у дитинстві та включали глобальну гіпокінезію, затримку розвитку, мозочкові симптоми і в деяких випадках епілепсію. МРТ головного мозку часто показувало ознаки гіпоплазії мозолистого тіла. У найтяжчих випадках спостерігалася перинатальна летальність з неврологічними проявами.
Доктор Христина Кляйн з Інституту нейрогенетики та кафедри неврології Любекського університету підкреслила, що генетика хвороби Паркінсона складна і що розуміння патогенності різних генетичних варіантів важливе для розробки нових методів лікування.
Кляйн зазначила важливість інформування пацієнтів про можливі результати генетичного тестування та про те, що деякі варіанти можуть бути невизначеними. Це допомагає керувати очікуваннями пацієнтів і запобігати непорозумінням.
За словами Кляйн, генетичні дослідження, такі як виявлення варіантів PMSF1, LRRK2 та GBA1, можуть відрізнятися за клінічними проявами та віком початку хвороби. Це знання допомагає у розробці нових підходів до лікування. Наприклад, якщо вдасться розробити препарати, здатні уповільнити або запобігти прогресуванню хвороби Паркінсона, пацієнти з високим генетичним ризиком можуть стати першими кандидатами на участь у клінічних випробуваннях.
Кляйн навела приклад сім'ї, де генетичне тестування виявило варіант невідомого значення. Для подальшого аналізу зразки були відправлені до спеціалізованої лабораторії, де з'ясувалося, що варіант дійсно патогенний. Це відкриття стало важливим для участі в клінічних випробуваннях інгібіторів кінази при хворобі Паркінсона.
Доктор Магрінеллі та доктор Кляйн підкреслили, що генетичні дослідження відіграють важливу роль у розумінні та лікуванні хвороби Паркінсона. У майбутньому, завдяки таким відкриттям, можливо, вдасться розробити методи лікування, які уповільнять або навіть запобігнуть початку захворювання. Магрінеллі та Кляйн продовжують свої дослідження, сподіваючись на нові прориви у галузі нейрогенетики та клінічної неврології.