Геніальність та ментальні проблеми. Які видатні художники страждали від психічних хвороб та інших розладів, а ми цього не знали

Художники -  творчі люди, які шукають і знаходять натхнення там, де інші нічого не помічають. Багата уява, незвичні образи, кропітка, виснажлива робота нерідко коштувала їм ментального здоров’я. Та попри все, мистецтво стає для них своєрідною арттерапією, яка допомагала у боротьбі з хворобою, а іноді - болючою сповіддю того, що розриває душу. 

Усі, хто відвідували Ватикан затамовуючи подих розглядали чудову фреску Мікеланджело на стелі Сикстинської капели - легендарну Перську сівілу. 

Робота, яка зображує дев’ять історій із Книги Буття. ЇЇ вважають однією з найбільших та найкращих робіт Високого Відродження. Сучасники художника описували Мікеланджело як відлюдькуватого та похмурого чоловіка. Він був байдужим до грошей та регалій, а коли працював, то забував їсти, митись і змінювати одяг. Все було зосереджено на творчості. 

Дослідники досі намагаються зрозуміти життя та стан здоров’я геніального художника. Так, доктор Пол Вулф з Каліфорнійського університету вважає, що притаманна роботам Мікеланджело меланхолія, може бути ознакою депресії або біполярного розладу. Інші ж вчені припускають, що Мікеланджело не мав психічних розладів, але у нього був розлад аутичного спектра. Так, спеціаліст цієї галузі, доктор Мухаммед Аршад та професор Майкл Фитцджеральд дійшли висновку, що художник мав синдром Аспергера - на це вказує прагнення до самотності, екстравагантний спосіб життя, відсутність інших інтересів окрім творчості, труднощі в спілкуванні з іншими. 

Геніальний постімпресіоніст, картини якого коштують десятки мільйонів доларів. Але за життя художник не міг похизуватись популярністю. 

Ван Гог був постійним пацієнтом психіатричних клінік. Він був відомий своїм ексцентричним характером та неймовірною манерою переносити реальний світ на полотно так, що зображений пейзаж здавався фантастичним. Але художник все життя боровся із внутрішніми демонами. На думку психіатрів, Ван Гог мав біполярний розлад та межовий розлад особистості. 

Справжній психоз трапився з художником після сварки з Полем Гогеном, коли він бритвою серйозно пошкодив собі вухо.

Вчені з Університетського медичного закладу Гронінген у своєму дослідженні 2020 року припускають, що нестабільний стан художника також зумовлений тим, що він страждав на приховану епілепсію, яку викликало зловживання алкоголем, недоїдання, відсутність сну та психічне виснаження. 

Мабуть, немає людини, яка б не бачила полотно “Крик” норвезького художника Едварда Мунка. Це уособлення жаху та безвиході, які переживає головний герой картини. Здається, його внутрішня біль така сильна, що розриває його зсередини. А ще це уособлення стану, в якому перебував сам художник. 

Перша травма, яка позначилась на ментальному здоров’ї митця була родом з дитинства - у нього були важкі стосунки з батьком через його надмірну релігійність, до того ж він тяжко переживав смерть матері. Далі - складний роман з Тулою Ларсен, яка погрожувала покінчити життя самогубством, якщо Мунк не одружиться із нею. Це все та ще й смерть батька стали причиною важкого алкоголізму. 

Трохи пізніше Мунк страждав від параноїдальних настроїв, спалахів гніву та депресії. В один із таких нервових зривів, у 1908 році, він потрапив до психіатричної лікарні. Мунку знадобилося півроку перебування в клініці, щоб покращити стан свого здоров'я. Після хвороби стиль художника змінився: в картинах з’явились яскраві фарби, а сюжети втратили “фірмовий” надрив. У родині Мунка це був не перший випадок проблем з ментальним здоров'ям, адже сестра художника страждала на шизофренію.     

Цей англійський художник XIX -XX століття прославився своїм зображенням котів, кішок та кошенят. Знавці вважають, що саме він своїми безтурботливими малюнками змінив ставлення людей до пухнастих вуханів. 

Малювати кішок Вейна надихнула дружина. Але через кілька днів, після того, як світ побачив перше зображення, жінка померла. Це підкосило художника. А ще невміння монетизувати свій талант. А його слабке психічне здоров’я загрожувало тим, хто жив поруч. Так Вейн зіштовхнув зі сходів свою сестру. Його визнали неосудним і помістили до притулку для божевільних. 

Через рік у Лондоні розпочалась кампанія з порятунку митця, завдяки якій Вейна помістили в лондонську лікарню Бетлем. 

Одного разу на Різдво він розписав усю лікарню котиками, які святкують цей день. Усе відбувалось за згоди лікарів. Молодша сестра художника також потрапила до психіатричної клініки, коли їй було 30 років. Сам Луїс Вейн опинився там в 64 роки. Через нав’язливі думки він не міг відрізнити вигадку від реальності. Коли хвороба прогресувала, змінилась і манера писати полотна. У яскравих хаотичних мазках, вже були непомітні силуети котів, хоча це все ще були вони. Згодом його малюнки використовують у підручниках, як ілюстрацію зміни художньої стилістики під впливом хвороби.   

Японська художниця Яйої Кусама визнана у всьому світі і є однією з найвідоміших мисткинь сучасності. Через нездорову атмосферу в родині, вона страждала від нав’язливих думок з самого дитинства. Ситуацію погіршило й те, що батьки не хотіли сприймати її захоплення мистецтвом як професію, тож вона пішла з дому та нелегально емігрувала до Сполучених Штатів Америки. Та перед тим дівчина провела на батьківщині виставку, на яку ніхто не прийшов. Відчуваючи себе повністю розчавленою, вона знищила 2000 своїх робіт та вирушила до Нью-Йорку без грошей та зв’язків. 

Попри успіх в кар’єрі мисткиня так і не змогла впоратись з психічними травмами дитинства, що ускладнює її спілкування із зовнішнім світом. З 77-го року жінка за власним бажанням переїхала в клініку в Токіо, бо самотужки не могла побороти нав’язливі стани та галюцинації, близькі до шизофренії. Там вона живе досі та продовжує творити.