Синдром Стендаля — психічний розлад чи прояв надчутливості?

«Я перебував у своєрідному екстазі…Мене охопило люте серцебиття... Життя ніби покинуло мене, і я йшов у постійному страху впасти на землю». Так у 1817 році описав французький письменник Стендаль свої враження від відвідування базиліки Санта-Кроче у Флоренції. Пізніше ці спогади дали назву унікальному психосоматичному явищу, що проявляється у вигляді надмірної емоційної та фізичної реакції на твори мистецтва — синдром Стендаля, або Флорентійський синдром. Через те, що така реакція проявляється зазвичай у туристів, іноді цей стан називають «туристичним неврозом» або «синдромом музеїв».

Синдром Стендаля вперше був описаний у 1989 році італійською психіаторкою Граціеллою Магеріні на основі її спостережень за 106 туристами, яким надавали невідкладну допомогу і навіть госпіталізували в її відділення прямо з художніх галерей та музеїв. Їхні симптоми включали запаморочення, серцебиття, галюцинації, дезорієнтацію, панічні атаки та фізичне виснаження. Все це через збудження від зустрічі з «великою Флоренцією», передозування історією та витворами мистецтва. 

Синдром Стендаля — це психосоматичний стан, який проявляється психологічними та фізичними симптомами у відповідь на досвід, пов’язаний з творами мистецтва або предметами з естетичною цінністю. Президентка БО «Друзі Флоренції» Симонетта Брандоліні д'Адда так описує свої спостереження: «Деякі люди втрачають орієнтацію. Це може бути приголомшливо. Я часто бачила, як люди починали плакати».

Попри широку відомість і численні дослідження, Флорентійський синдром не входить до переліку Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів (DSM) через складність його виявлення. Майже неможливо відрізнити прояви синдрому від симптомів більш загальних захворювань, які можуть мати туристи. Наприклад, нудота може виникати через харчове отруєння чи втому, запаморочення — як реакція на велику кількість людей у закритому просторі, а серцеві напади зазвичай мають хронічні чи вроджені причини. 

Джерела:

* Journal of Psychiatric Research, 2018, ** Firenze Turismo, 2019, *** https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/24770571/, **** https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/29489968/

Психотерапевтка Крістіна де Лорето теж не вважає синдром Стендаля психічним розладом: «У момент, коли ви спостерігаєте за витвором мистецтва, активізуються певні ділянки мозку, так само як коли ви бачите красивого чоловіка чи жінку». А таку нерелевантну реакцію вона пояснює високими очікуваннями туристів від Флоренції, що підживлюються згадками та публікаціями творів в різних медіа.

Часто синдром Стендаля пов’язують з Єрусалимським та Паризьким синдромами. Порівняймо їх в таблиці:

Таким чином, синдром Стендаля виникає через перенасичення візуальними та емоційними ефектами від шедеврів мистецтва, Єрусалимський синдром пов'язаний з релігійною атмосферою та символікою, а Паризький синдром зумовлений культурним шоком та розривом між створеним медіа ідеалізованим образом Парижа, і реальністю, що викликає емоційні та психологічні потрясіння. Тож, хоча ці три стани й проявляються дещо схожими симптомами, коріння мають дуже різне.

Попри те, що синдром Стендаля часто асоціюється з творами мистецтва, його також можуть викликати природні краєвиди чи архітектурні шедеври, наприклад, огляд Пантеону у Римі чи альпійські вершини.

Цей феномен зазвичай виникає у надто чутливих до мистецтва та естетики людей, творчих особистостей (наприклад, художників, музикантів) та усіх схильних до переживань на психологічному рівні. Величезна доза краси та кількість творів мистецтва перевантажує їхню психіку. Інтенсивна реакція також може бути результатом втоми, стресу або емоційного напруження, з якими людина приїжджає до відомих мистецьких центрів — Афін, Флоренції, Парижу, Риму чи Токіо. Особливо це актуально для туристів, які під час короткої поїздки намагаються оглянути якомога більше культурних пам’яток, що створює додаткове психічне навантаження.

Згідно з дослідженнями, найчастіше з синдромом Стендаля стикаються самотні європейці у віці 26-40 років. А найбільша кількість випадків спостерігається саме у Флоренції, зокрема у відвідувачів галереї Уффіці, яка є однією з найбільших колекцій витворів мистецтва у світі. 

За статистикою, у 66% випадків синдром Стендаля проявляється нейропсихіатричними симптомами, у 29% осіб можуть спостерігатися важкі розлади настрою, й лише у 5% виникають панічні атаки та симптоми вегетативної дистонії. Деякі з найпоширеніших симптомів включають: 

В деяких випадках такі особи намагаються навіть знищити витвір мистецтва, щоб зменшити свій дискомфорт і страждання. Однак, згідно з дослідженням, синдром Стендаля також може викликати певні симптоми, які можуть бути приємними для хворого: меланхолія, помітне естетичне задоволення, збудження, ейфорія.

Поява симптомів синдрому Стендаля, як правило, раптова й триває протягом 2-8 днів.

Психологи пов'язують синдром Стендаля з кількома основними факторами:

Подорожі

Вважається, що фізичне навантаження під час подорожей, бажання всюди встигнути та джетлаг можуть бути основними причинами емоційних розладів, про які повідомляється у клінічних випадках синдрому Стендаля. Особливо, коли ця подорож супроводжується новими знаннями та відкриттями, духовною та емоційною насиченістю. В результаті деякі мандрівники відчувають психічний дискомфорт і часто звертаються за медичною допомогою.

Культурний шок

Будь-яке захворювання під час подорожі може бути викликане реакцією мандрівників на іншу культуру та спосіб життя, ніж їх власний. Культурний шок може спіткати незалежно від країни відвідування, і змушує туриста відчути дискомфорт та емоційні зміни на певному етапі подорожі.

Зв'язок між мистецтвом та емоціями 

Синдром Стендаля розвивається у туристів під час присутності у місцях, які мають для них дуже сильне емоційне значення, від яких перехоплює подих. Коли людина спостерігає за вишуканими витворами мистецтва, виникає відчуття відірваності від звичного середовища. Також причиною може бути надзвичайне здивування, коли турист нарешті бачить те, що він вважає величезною красою. 

Синдром Стендаля також спрацьовує, якщо люди спостерігають за великою кількістю творів мистецтв у короткий проміжок часу. У таких умовах важко когнітивно осмислити змістовність і глибину картини, тому з’являється критична фізіологічна реакція, яка дуже нагадує непритомність. Мозок змушений абстрагуватися від реальності, оскільки не здатен перенести інтенсивний зв'язок з мистецтвом. Таким чином, синдром Стендаля — це свого роду художній шок. 

Стан здоров'я

Наявність розладів психічного здоров'я підвищує ризик появи синдрому Стендаля, оскільки такі люди більш вразливі до інтенсивних емоційних або сенсорних стимулів. Психічний дисбаланс ускладнює здатність обробляти великі обсяги емоційних вражень, тому виникає тривожність, запаморочення або навіть галюцинації. 

Специфічного лікування флорентійського синдрому не існує, оскільки він є психосоматичною реакцією на красу. Симптоми є тимчасовими та зазвичай не вимагають особливого втручання. 

Якщо ви відчуваєте пригніченість чи інші нетипові емоції від зустрічі з витвором мистецтва, зробіть перерву та відстороніться від того, що вас вразило. Якщо занепокоєння не зникло, використайте практику глибокого дихання або подумайте про щось приємне. 

Щоб виключити інші діагнози та підтвердити симптоми синдрому Стендаля, проконсультуйтеся з лікарем, за потреби — психологом чи психотерапевтом. У важких випадках фахівець може призначити когнітивно-поведінкову терапію та антидепресанти. При лікуванні синдрому Стендаля дії фахівців спрямовані на оцінку здоров'я мозку під час відновлення: дослідження областей мозку, пов'язаних зі свідомістю, соціальною взаємодією, обробкою емоцій і пам'яттю, а також перевірка на наявність патологічних і коморбідних станів.

Якщо ви плануєте відвідати місця з багатим культурним спадком, психологи платформи MOZHNA радять дотримуватися цих простих правил :

Синдром Стендаля — це цікавий, але рідкісний психосоматичний феномен, який демонструє величезну силу мистецтва та його вплив на людину. Він нагадує про важливість дозованого сприйняття вражень та турботи про власне психічне й фізичне здоров’я під час відвідування культурних пам’яток. Насолоджуючись мистецтвом, не забувайте про баланс — це дозволить отримати максимум задоволення та уникнути непередбачуваних емоційних наслідків.