Доброго дня. Мені 39 років, одружений вже 12 років, але останні кілька років наші стосунки з дружиною стали дуже напруженими. Ми сваримось буквально через усе: хто виніс сміття, хто не так подивився, хто щось не те сказав. Я кохаю свою дружину і знаю, що вона теж небайдужа до мене, але я не розумію, чому кожна дрібниця викликає такі емоції. Найгірше в цьому те, що я починаю відчувати агресію до неї, потім почуваюсь винним, мовляв, я не повинен так реагувати, але це не допомагає. У нас є діти, і я дуже хочу, щоб вони росли в гармонії, але в нас вдома постійні крики. Після кожної сварки бувають моменти, коли ми наче знову близькі, але ці мирні періоди стають дедалі рідше. Мені важко розібратись, чи це нормальна частина довгих стосунків, чи все йде до їх завершення. Як зрозуміти, чи ще є шанс зберегти сім’ю, і що з цим можна зробити? Буду вдячний за пораду.

Добрий день, у мене така ситуація. Ми з чоловіком разом уже 5 років, і він мене любить, я це знаю. Але останнім часом я все частіше відчуваю, що він мене не розуміє і не підтримує. Наприклад, коли я розповідаю про свої переживання чи проблеми, він то віджартовується, то каже щось таке, що стає ще гірше на душі. Вже не раз помічала, що після розмов із ним мені стає сумно, наче цілком одна у своїх почуттях. Я стараюсь з ним говорити, але він або каже, що «все це дурниці», або просто замовкає. В мене через це відчуття, ніби я якась чужа для нього. Може, я сама щось не так роблю? Як краще пояснити людині, що я хочу уваги й розуміння, а не просто порад? І взагалі, чи це нормально, що чоловік так реагує, чи це проблема в наших стосунках? Дякую за відповідь заздалегідь.

Доброго дня. Я давно помітив, що у мене виникають труднощі у спілкуванні з новими людьми. Навіть коли хочу завести нове знайомство, зазвичай не знаю, як почати розмову або про що говорити. Через це я часто уникаю таких ситуацій і можу здатися замкненим чи навіть непривітним. Наприклад, на роботі мені складно встановлювати контакт з колегами чи брати участь у якихось обговореннях — здається, ніби не знаю, як підтримати тему або що сказати, щоб це виглядало природньо. Іноді навіть переживаю, що можу сказати щось недоречне, тому краще мовчу. Як результат, постійно відчуваю себе на відстані від людей і наче випадаю з колективу. Не можу зрозуміти, це якась внутрішня невпевненість чи я просто роблю щось неправильно? Чи можна це якось виправити, щоб спілкування стало легшим і комфортнішим для мене?