Щойно запитали
Набирають популярність
ТОП психологів
Питання до психолога
Як покращити стосунки з батьками?
Привіт. Є одна проблема в моїй родині, яка вже довгий час отруює мені життя. Мої батьки, хоча їм всього по 56 років, поводяться так, ніби без щоденних дзвінків чи повідомлень вони не можуть спокійно жити. І це не просто якась легка тривога – це доходить до скандалів, образ і навіть ультиматумів. Вони буквально очікують, що я буду щодня або телефонувати, або хоча б писати, що в мене все добре.
Я працюю, маю свою родину, мені 32 роки. Я розумію, що батьки переживають за мене, за онучку, але мене починає це дратувати. Деколи просто немає бажання спілкуватися після важкого дня, але в таких випадках на мої аргументи, що не було часу чи настрою, вони реагують лише нерозумінням і звинуваченнями. Мені постійно говорять, що я безсовісний син, що я їх ігнорую, і кожного разу це веде до драм і сліз.
Зараз у мене вже з'явився внутрішній протест. Я просто не хочу з ними говорити. Я бачу, як це дратує їх, але мене вже не хвилює. Приїжджаємо до них в гості часто, майже кожні вихідні. Моя донька їх любить, і вони її теж, але навіть під час цих зустрічей я намагаюся мінімізувати спілкування, займаючись чимось своїм.
Я намагався якось вирішити цю ситуацію, поговорити з мамою, пояснити, що я не повинен дзвонити по кілька разів на день. Але це завжди закінчується сльозами і фразами типу: "Я на тебе подивлюсь", після чого будь-які спроби обговорити тему припиняються.
Чесно кажучи, я вже втомився від цього нескінченного циклу ображених дзвінків і сліз. Я просто хочу, щоб вони зрозуміли: я їх люблю, але це не означає, що я маю звітувати про своє життя щодня. Мені потрібен свій простір і трохи більше свободи, але як це донести до них, коли кожна розмова перетворюється на драму?
Всі відповіді:
Сепарація – це завдання дітей. Батьки не зацікавлені в цьому) І поміняти їх без їхнього бажання неможливо. Тому якщо ви відчуваєте негативні емоції, то варто їх опрацювати з психотерапевтом.
Вітаю, Семене. Любов можна проявляти по-різному, у тому числі повагою до своїх та чужих психологічних кордонів. Навчитися говорити «ні» без відчуття провини може бути складно. Але задля вашого спокою, це необхідно. На жаль, найрідніші люди можуть бути найжорстокішими маніпуляторами, навіть не усвідомлюючи цього.
Вітаю!
Можливо вашим батькам потрібно зміцнити свою нервову систему, піти до психолога чи до лікаря ( попити вітаміни, наприклад).
Це може допомогти їм бути більш спокійними.
А ви зі свого боку і далі робіть те що можете, не робіть те що для вас занадто і говоріть що вам не подобається. Вся агресія що у вас є повинна знайти вихід тим чи іншим шляхом.
Вітаю, Семене!
Потрібно починати роботу з себе. Дослідити свої кордони і навчитися чітко про них заявляти. Проживати своє життя так, як хочеться Вам, а не комусь (в даному випадку батькам).
Такий контроль і прив'язаність з боку батьків - питання про сепарацію. А відповіді матері на ваші спроби проговорити проблему - маніпуляція.
Тут слід звернути увагу на те, що для батьків є травматичним розлука з Вами. Чим вони займаються? Чи є у них робота/захоплення/інша діяльність? Задайте питання батькам, що станеться, якщо Ви зателефонуєте їм 2 рази на тиждень, якщо будете приїзжати трошки рідше? Можливо писати смс, замість дзвінка? Спробуйте поговорити не з позиції, що "я не повинен", а з позиції, що"я відчуваю".
Слід розуміти, що процес зміни ставлення батьків до Вас не вирішується однією розмовою. Це буде довготривалим і поступовим процесом.
Але такі почуття та емоції з Вашого боку є нормальними. Потрібно завжди ставити себе, свої інтереси та дії на перше місце, для формування якісного та спокійного життя для себе.
Бажаю успіхів у вирішенні Вашого питання)
Вітаю!
Спробуйте проводити час - якісно - згадайте що вас поєднує, що вам всим подобається - пікнік, прогулянка, фільми, тд...
Хай це буде раз в тиждень або місяць - але це буде якісно - без відволікань- де кайфово вам і їм, це набагото важливіше і буде показувати ваше ставлення чим безліч дзвінків за день.
Доброго дня! Ваша ситуація дуже складна, і те, що ви відчуваєте та переживаєте, абсолютно зрозуміло. Ви стикаєтеся з важким конфліктом між бажанням мати свою особисту простір і одночасно підтримувати близькі стосунки з батьками, які мають свої страхи та очікування. Це, безумовно, може створювати відчуття емоційного навантаження та непорозумінь.
Перш за все, варто зрозуміти, що ваші потреби та бажання щодо особистого простору абсолютно нормальні. Ви доросла людина, і ваша родина також важлива. Однак, у такій ситуації є потреба в делікатному балансі: між встановленням кордонів і намаганням підтримувати емоційний зв'язок з батьками. Дуже важливо донести до них, що ваші бажання не є свідченням відсутності любові чи турботи, а скоріше є прагненням мати здорові особисті межі.
Ось кілька стратегій, які можуть допомогти вирішити цей конфлікт:
1. Встановлення чітких кордонів. Це може бути непросто, але важливо визначити час або частоту спілкування, яка вам комфортна. Наприклад, ви можете сказати: «Я розумію, що вам важливо знати, як я, але я не можу дзвонити щодня. Можемо домовитися про два дзвінки на тиждень, коли я точно буду вільний і готовий поговорити?» Це дозволить вам не відчувати себе під тиском і одночасно не залишити батьків без уваги.
2. Пояснення своїх почуттів. Ключовим моментом є те, щоб ви не просто говорили про правила, а й пояснювали, чому це важливо для вас. Скажіть, наприклад: «Я дуже ціную наші відносини, і я хочу продовжувати бути з вами в контакті, але іноді мені потрібно мати час для себе або для моєї родини. Це не означає, що я вас ігнорую, просто так я краще зможу бути для вас присутнім і зберігати емоційну рівновагу».
3. Будьте готові до емоційних реакцій. Ваші батьки можуть бути засмучені і розгублені, але важливо залишатися спокійним і не дозволяти цим емоціям впливати на вас. Якщо розмова переходить в емоційний вихор, можна сказати: «Я розумію, що це важко для тебе, але давай поговоримо про це пізніше, коли ми зможемо залишатися спокійними». Це дозволить уникнути драм і зберегти конструктивний діалог.
4. Покрокове введення змін. Можна почати з маленьких кроків: наприклад, зменшити кількість дзвінків поступово, даючи зрозуміти, що це для вас нормально і не означає відсутність любові.
5. Підтримка психолога. Якщо ці питання стають важкими для вас, варто звернутися до когнітивно-поведінкової терапії, щоб навчитися ефективно управляти емоціями, а також знайти стратегії для більш конструктивного спілкування з вашими батьками.
Ваша потреба в особистому просторі абсолютно нормальна, і важливо, щоб ваші батьки зрозуміли, що це не загроза для ваших стосунків, а спосіб підтримувати їх здоровими і міцними.
Якщо ви хочете обговорити ці питання глибше, я готова допомогти з пошуком рішень, які дозволять вам краще справлятися з емоційним навантаженням та зберігати баланс у стосунках з батьками.
бути щасливим, здоровим, успішним, креативним, геніальним, щоб якісно проживати своє життя