Щойно запитали
Набирають популярність
ТОП психологів
Питання до психолога
Проблеми у відносинах з батьками
Привіт, мене звати Оля, мені 23 роки. У мене є проблеми у відносинах з батьками, і я не знаю, що робити. Я відчуваю, що вони не розуміють мене, інколи не сприймають мої рішення і вибори. Наприклад, я хотіла б працювати у креативній сфері, але вони наполягають на тому, щоб я обрала більш стабільну професію. Це викликає у мене почуття злісті і розчарування. Я пробувала говорити з ними про свої мрії, але вони просто не можуть це зрозуміти. Як мені знайти спільну мову з ними і як пояснити їм свої бажання так, щоб вони почули мене? Я дуже хочу, щоб наші відносини покращились. Дякую за допомогу!
Всі відповіді:
Вітаю Вас,Ольга!
А як щодо Вас? наскільки Ви чітко розумієте чого хочете ? Що готові ради цього робити?
Батьки значимі для нас люди протягом всього життя, але Ви живете своє життя, і робити свій вибір = це нести відповідальність, брати відповідальність на себе за себе!
Коли ми не робимо вибір - ми все ж таки його робимо ( перекладаючи відповідальність) . Спробуйте розібратися - чи так сильно ви то хочете, що саме, і чи готові брати вібповідальність на себе за свій вибір, свою справу та своє життя?
Вітаю, Ольга.
Розумію вашу проблему. Часом наші батьки забувають як самі були в нашому віці, про що мріяли, до чого йшли. Хтось у їх житті згубив їх мрію і переконав, що стабільність це те що вони повинні обрати і вони пішли по цьому шляху. Але ми вже розуміємо більше, тому боремося за свій шлях.
Я знаю алгоритм, за яким такі ситуації вирішуються, ви не зможете перевиховати батьків або повністю змінити їх думку, бо вони ж не винні що так думають, хтось заклав в них ці «істини життя», але в ваших силах зробити так, щоб вам довірили вашу долю. Це не проста робота, але вона реальна.
Вітаю, Олю!
Чую біль в ваших словах, і велике бажання бути почутою. І це дійсно важливо для кожної дитини – бути почутою та визнаною своїми батьками. І буває дуже важко вистояти в своїй правді в такий момент, адже дійсно стосунки (з батьками чи з іншими близькими людьми) важливі для кожної людини, і щоб зберегти їх ми іноді готові пожертвувати своїми потребами та бажаннями.
І тут є кілька аспектів, які варто взяти до уваги:
1. Зрозуміти мотиви батьків
Чого насправді хочуть ваші батьки – щоб ви були в стабільності та безпеці, чи щоб ви були щасливою? Бо для них, можливо безпека і є щастя, та вони турбуються про вас таким чином.
2. Конфліктування
Вміння конфліктувати, дуже важливе для того, щоб не зрадити себе, але й зберегти стосунки.
- Для початку і вам і батькам потрібно “обнулитись” емоційно. Відкладіть болючу для обох сторін тему, та заспокойтесь. Спробуйте ввійти в окситоциновий стан – проведіть разом приємно час, або піймайте момент коли і у них і у вас є відчуття спокою та любові.
- Потім почніть розмову. Тут дуже важливо залишатись в спокійному стані, і спробувати дійсно почути і їх і висловитись самій. Ваше бажання знайти порозуміння тут вам буде підтримкою. Спробуйте вияснити їх мотив, подякувати їм за нього, і показати як можна цього ж досягти іншими способами, які підходять вам. Донести важливість ваших мрій і бажань, поділитись планом як ви до цього прийдете. Можливо, вам вдасться знайти компроміс, який задовільнить всіх. Наприклад, поки ви будете розвиватись в креативній сфері, ви можете працювати part-time на якійсь стабільній роботі, тощо.
3. Сепарація від батьків
У житті кожної людини приходить момент, коли свої потреби та бажання, бачення себе в світі має вийти на перший план і через конфлікт з батьками проходить процес сепарації від батьків в своє доросле життя. Це процес часто болючий, адже це також процес трансформації стосунків, коли як раніше вже не буде, а як має бути далі поки не зрозуміло. Від залежності від батьків людина переходить в певну незалежність. І це болісно для обох сторін. Тож важливо зібрати свої сили та дати собі час, щоб пройти цей процес максимально екологічно для себе. Заручитись підтримкою друзів, шукати нові опори – опори на себе. Також буде дуже корисною на цьому етапі робота з психологом.
З теплом та повагою,
Сніжана
Добридень, Олю. Зачепив Ваш допис. Мені здається, на жаль, такі гіркі відчуття можуть виникати і в 23, і в 24, і в 45. Коли хочеться близькості, коли думка батьків ( їхнє схвалення) важливі. І вілчуття, що якщо вони "за" твої мрії, то ти ладен і гори перевернути, а якщо ні- навпаки, наче крила підрізані. Але так звучить злиття. Ви ж уже сформувалися як особистість і Ваші мрії важливі. У чомусь Ви вже доросліші за батьків. І точно- безстрашніші. І хоч їхня думка важлива, але вони просто не можуть побачити те, що відкривається Вам. Страх за Ваше незрозуміле їм майбутнє викликає сильну тривогу, можливо, фрустрацію, можливо, доходить до певних заборон чи відкидань, чи знецінення Ваших бажань і рішень. Бо легше заборонити, ніж проживати невизначеність. Втратити контроль, хай і уявний. Але є й інший бік цієї сімейної системи. Якщо Ви станете щасливою, це зможуть відчути і батьки. Хай не зараз. Обирайте себе, слузвйте не лише інтроєкти і внутрішніх критиків, а ще й той голос, який вперто торує собі шлях і тягне Вас іти далі. Це дуже непросто. Але потроху, сесія за сесією, ці опори міцнішають. І допомагають обирати свою дорогу, свій досвід, свою мрію і самість.
бути щасливим, здоровим, успішним, креативним, геніальним, щоб якісно проживати своє життя