Щойно запитали
Набирають популярність
ТОП психологів
Питання до психолога
Як упоратися з тривожністю та конфліктністю?
Я конфліктна людина і мене це бентежить.
Виросла я в сім'ї де батько не пив і не курив, жили бідно та в любові, але весь час сварки бо тато конфліктний. На любу дрібницю яка йому не подобалася, він робив конфлікт. Так само як в сім'ї, він спілкувався і з іншими людьми - сусіди, на роботі... Мама весь час боялася що його звільнять через неадекватну реакцію на щось, а між сусідами також ходили чутки що тато не врівноважений. З часом я адаптувалася, відчувала зміну його емоцій і стала комфортною дитиною, аби він не кричав. Намагалася рідше бувати вдома щоб не чути сварки і зменшити спілкування з татом. Чекала коли закінчу універ, і уїхала з великою радістю в Київ на свої хліба.
Коли вийшла в соціум, я ніби з лісу вийшла). Можу порівняти себе з Мауглі) Помітила, що люди можуть вирішувати всі питання без крику і скандалів. І я почала мінятися. Я зрозуміла, що в мене набута поведінка і я виросла такою самою конфліктною як мій тато. На роботі на мене кидали косі погляди бо я реагувала на прості речі нервово. І я це бачила, і нічого не могла подіяти.
Останні 20 років свого життя працюю над своєю поведінкою і копіюю поведінку нормальних людей. Всередині все ще сидить якась злість, нервовість, але ззовні я навчилася соціальних шаблонів, як всі нормальні люди. Навіть помічаю, що я вже зовсім інша, коли порівнюю себе з татом, і я проробила багато роботи над собою, щоб ізкоренити із себе скандалістку.
Я закрита від спілкування бо не вмію. Не вмію підтримувати розмову, сміятися, реагую на все дуже гостро, мене всі розждражають. Не вмію дарувати подарунки і поводити себе за столом. Відчуття, ніби мені не дали базового виховання в соціумі, бо тато був конфліктний і ми ні з ким не спілкувалися. Я не дарую подарунки дитині та чоловікові, бо не вмію. Перше день народження зробила для дитини в 11 років, бо я як вогню боюся зробити щось не так, і знову відчуваю емоцію мого тата - нерви.
Я дуже хочу мінятися далі, але відчуваю що потрібен поведінковий ментор. Я не знаю чи такі існують. Хочу щоб мені розказали як правильно, а як ні. Підкажіть, чи існує поведінковий наставник?
Чи може бути що в мене психічне відхилення, яке передалася мені від тата, та я навчилася його приховувати та контролювати?
Дякую.
Всі відповіді:
Ваша історія відображає глибокий і складний процес самосвідомості та особистісного зростання. Це зрозуміло, що ваше виховання і динаміка в сім'ї суттєво вплинули на вашу поведінку, емоції й способи спілкування. Давайте розглянемо ваші запитання.
1. Чи існує поведінковий наставник?
Так, існують різноманітні фахівці, які можуть допомогти вам у розвитку соціальних навичок і покращенні міжособистісних відносин. Це можуть бути психологи, психотерапевти, коучі чи спеціалісти з особистісного розвитку. Вони допомагають зрозуміти, чому ви реагуєте так, і навчитися здоровим стратегіям спілкування та поведінки. Наприклад, навчання технік управління стресом, емоційними реакціями та розвиток комунікативних навичок може суттєво поліпшити вашу взаємодію з іншими.
2. Чи може бути, що у вас психічне відхилення?
У ваших роздумах справді присутній страх, пов’язаний із досвідом батька. Це може свідчити про наявність певних патернів поведінки, які ви привнесли у своє життя внаслідок оточення. Хоча такі емоційні реакції можуть бути нормальними наслідками виховання в конфліктному середовищі, це не означає, що у вас є психічне відхилення. Найкращим ще раз буде звернення до фахівця, який зможе вас оцінити і надати рекомендації.
3. На чому можна зосередитися для змін?
- Внутрішній діалог: Звертайте увагу на свої думки і вчіться змінювати негативні або критичні установки на більш конструктивні.
- Емоційна свідомість: Працюйте над усвідомленням своїх емоцій і навчайтеся їх управляти, не намагаючись придушити.
- Соціальні навички: Прагніть практикуватися у спілкуванні, навіть в найпростіших формах — з друзями, родичами або незнайомцями. Це допоможе вам відчувати себе впевненіше.
- Психологічна підтримка: Пошукайте групи підтримки або терапевтичні групи, що займаються питаннями, схожими на ваші.
Важливо пам'ятати, що зміни вимагають часу, терпіння та саморефлексії. Процес особистісного зростання є тривалим і, водночас, надзвичайно цінним. Ваша готовність до змін є першим кроком на цьому шляху. Ви не самі, і звернення за допомогою є важливим кроком у досягненні змін на краще.
Бажаю вам успіхів у цих зусиллях!
Вітаю!
Коли ви вперше дізналися, що тато конфліктний? Хто вам це сказав?
Агресія - це нормальна емоція для людини не картайте себе за неї. Ви нормальна людина.
В моментах коли ви не можете контролювати свої емоції - включається комплекс після певного тригера. Це нормальне явище для людської психіки.
В яких моментах ви відчуваєте " нерви"?
Яку реакцію ви хочете натомість?
Виховання яке вам дали батьки, то вже в минулому, а зараз ви можете гордитися що вже 20 років працюєте над собою і досягли певних успіхів. Пробачте тата, що він конфліктний.
Звертайте увагу на успіхи: В які моменти ви задоволені своєю поведінкою?
З того що ви написали не бачу ніяких психічних відхилень. Рекомендую вам піти в терапію до психолога, все можна вирішити.
Вітаю Іра !
З того, що ви описуєте про тата, це, швидше за все, набута поведінкова модель, а не психічне відхилення. Ви росли в атмосфері конфліктів, і це стало вашою "нормою". Однак ваші зусилля щодо змін і розуміння проблеми є показником здорової адаптації.
Конфліктність вашого батька може бути пов'язана з його власними невирішеними проблемами або внутрішньою напругою, яка "перелилася" в сім'ю. Це не є спадковим у традиційному сенсі, але може проявлятися як трансгенераційна передача моделей поведінки.
Ви помітили, що зовні стали більш "нормальною", але всередині залишаються злість і нервовість. Це може бути наслідком того, що:
Ваші емоції залишаються невисловленими.
Ви пригнічуєте почуття, які виникають, замість того, щоб проживати їх.
Злість це природна емоція, яка часто сигналізує про наші потреби чи кордони. Якщо її постійно "ховати", вона може перетворитися на хронічну напругу чи тривогу. Важливо навчитися виражати свої емоції без агресії.
Ваша робота над собою вражає, і далі важливо:
Звернути увагу на свої емоції. Досліджуйте, що саме викликає у вас злість чи напругу. Ведіть щоденник емоцій, щоб відстежувати тригери і реакції.
Дозволяти собі бути недосконалою. Ви вже згадували страх зробити щось "не так". Пам’ятайте: помилки це частина навчання. Наприклад, подарунки можуть бути простими, але важливим є сам жест.
Розвивати нові навички. Запитайте себе, яких саме "правил" ви хочете навчитися. Це можуть бути:
- Як починати розмову.
- Як реагувати на критику.
- Як виражати вдячність чи підтримку.
- Як приймати чужу думку без роздратування.
Навчіться знижувати напругу в тілі через дихальні практики, медитацію чи спорт. Наприклад, глибоке дихання "4-7-8" допомагає швидко заспокоїтися.
Спостерігайте за людьми, чия поведінка вам подобається. Як вони реагують у складних ситуаціях? Що вони говорять? Ви вже маєте досвід копіювання позитивних моделей, і це ваша сильна сторона.
Замість глобальних змін у всіх сферах, зосередьтеся на одній навичці. Наприклад, спробуйте почати розмову з колегою чи близькою людиною, використовуючи комплімент або питання.
Ваш досвід дитинства залишив відбиток, але він не визначає вас назавжди. Ви вже зробили величезний крок, усвідомивши проблему і почавши працювати над собою. Зараз важливо знайти підтримку в особі спеціаліста, який допоможе поглибити ваші знання і практичні навички. Ви здатні змінюватися і розвиватися, адже вже довели це собі.
бути щасливим, здоровим, успішним, креативним, геніальним, щоб якісно проживати своє життя