Вітаю, Сніжано!

Дякую, що поділилися своїми переживаннями. Насправді питання, яке вас турбує, не вирішується одним текстовим повідомленням. Спробую дати вам корисну і цінну відповідь.

Слово «постійний», яке ви використали, говорить про давність цієї проблеми. Що сталося і як формувався такий комплекс можна лише здогадуватися. Порівняння себе з іншими і при цьому приниження себе вимагає затрати великої кількості енергії. Тож пропоную трішечки її розподілити.

У кінці робочого дня, підсумовуючого його, спробуйте віднайти три речі, за які ви собі вдячні (наприклад, виділили час, щоб попити каву, даючи собі відпочинок, або сказала фразу, яка може комусь і здалася дурною, проте вам вона сподобалася; можливо, щось на кшталт: сьогодні не пішла з іншими, проте зробила запис у щоденник тощо).

На початку здаватиметься, що немає нічого, за що ви могли б себе похвалити. Мозок буде шукати підтвердження установки «я - гірша за інших». Але якщо ви зможете витримати це, то потихеньку ваша самоцінність зростатиме.
Успіхів вам!

Записатися на консультацію до цього психолога

У попередньому повідомленні я звернулася до вас, Соломіє, назвавши іншим імʼям. За це прошу вибачення.

У перші секунди відчула провину. Так працює поле. І щоб не картати себе, одразу виправляю помилку.

Зрештою, можу себе похвалити за вчасно усвідомлену некоректну дію та сміливість повторно написати: « Вибачте, Соломіє!».

Сподіваюсь такий приклад стане вам корисним. Успіхів!

Записатися на консультацію до цього психолога

Добрий день, Соломія!
Відчуття, що ти не «така» або гірша за інших частіше за всього пов’язано з низькою самооцінкою, невпевненістю або впливом негативного досвіду або соціальним тиском. Що може допомогти впоратися з цими відчуттям:
Важливо зрозуміти джерело: Коли ти почала відчувати себе так? Це може бути пов’язано з конкретною ситуацією, людиною чи досвідом. Поміркуй - чи є у тебе такі установки «Я повинна бути ідеальною» або «Я нічого не варта, якщо роблю помилки» Такі думки часто є нераціональними. І більш того – вони не твої. Спробуй зменшити порівняння із іншими, сфокусуйся на собі. Краще порівнювати себе з власним минулим “я”, а не з іншими. Також можна скласти список своїх досягнень і сильних сторін. Можна вести щоденник вдячності: записувати щодня 2-3 речі, за які ти вдячна собі чи життю. Варто звернутися за підтримкою до близьких, які можуть тебе вислухати без критики, та уникати спілкування з токсичними людьми. Також можуть допомогти відчути себе більш впевненою – хобі, спорт чи нові навички. Шукай те, що тебе надихає або робить щасливою.
Ти –унікальна людина зі своїми слабкостями і сильними сторонами. Кожна людина має періоди невпевненості. Але навіть маленькі крокі можуть призвести до великих змін.

Записатися на консультацію до цього психолога

Соломія, відгукуюсь на ваші переживання стосовно вашого запитання. Дякую, що не утримуєте в собі , а говорете про те що турбує.
Пропоную практичні дії, які можливо стануть Вам у нагоді. Коли ви потрапляєте у стан "я не дотягую до чиїхось стандартів", то на який вік ви себе відчуваете у цей мотент? Ви мала дівчинка, ви підліток, чи ви доросла людина? Пригадайте себе у віці, який ви для себе назвали. Що тоді відбувалося у вашому житті? Чи казав вам хтось що, Ви "не дотягуєте до інших, до чиїхось стандартів"? Напишіть листа цій людині. Подякуйте і поверніть їй це повідомлення, через те, що воно вам уже не потрібно.
Так можна відділитися від цієї установки "що ви не така, не дотягуєте до стандартів".
Навчіться порівнювати себе теперішню із собою у минулому.
Це можливість побачити свої зміни.Ви така яка є, і такої іншої немае.
Якщо звірятися постійно з іншими, ви завжди будете не така.
Підвищуйте свою самоцінність. Напишіть список своїх досягнень. Список, що ви робите гарно, професійно і таке інше. Похваліть себе за цю роботу. Повертайтеся периодично до тих списків і збільшуйте їх по пунктах.
Придумайте на яку позитивку фразу, або протележну фразу можна замінити "я не така, я не дотягую до стандартів". Хай вона буде у Вас перед очима.
Бажаю Вам успіхів у починаннях.
Доречі, із таким запитом можна приходити у терапію, це пришвидчить ваші бажані результати.

Записатися на консультацію до цього психолога

Вітаю, Соломіє!
Розумію вашу ситуацію, сама раніше часто була в такому стані.

Кращим рішеням тут звичайно є терапія. Але якщо на даний момент такої можливості немає, то рекомендую вам почитати книгу - "Набуття внутрішньої матері. Як пропрацювати материнську травму та набути особистої сили" Бетані Вебстер.
Вона допоможе зрозуміти звідки з'явився ваш внутрішній критик, та як можна почати створювати всередині себе підтримуючу фігуру внутрішньої матері, яка буде приймати вас такою, як ви є.

Бережіть себе

Записатися на консультацію до цього психолога

Комплекс меншовартості — це як невидимий тиск у голові, який постійно шепоче: «Ти не така, як треба», «Інші кращі», «Не говори — засміють».

Найважче тут те, що зовні все виглядає нормально: сім’я, робота, оточення. Але всередині — відчуття сорому й провини, яке не дає спокою. І хочеться сховатись, або принаймні “бути непомітною”, щоб не робити “ще гірше”.

Важливо знати:
🔹 Це відчуття не з’являється просто так — зазвичай воно має коріння у досвіді з дитинства або підліткового віку, коли нас порівнювали, критикували або ставили “в рамки ідеалу”.
🔹 І ці “стандарти в голові” — часто не ваші, а запозичені, але настільки вросли, що вже здаються правдою.

📌 Як психотерапевт, я часто працюю з клієнтами, які мають саме такі відчуття:

відновлюємо зв’язок із собою,

вчимося говорити з собою по-іншому (не голосом критика, а голосом підтримки),

і найголовніше — дозволяємо собі бути живою, справжньою, “неідеальною” — і при цьому відчувати гідність.

Записатися на консультацію до цього психолога