Нескромна чарівність ідіотизму. Фільму "Форрест Гамп" виповнилося 30 років

30 років тому на екрани спочатку Америки, а потім і всього світу вийшов фільм Роберта Земекіса "Форрест Гамп", який став миттєвою класикою. Стрічка понад тридцять разів окупилася в прокаті, отримала п'ять "Оскарів" та парочку "Золотих глобусів", розійшлася на цитати, увійшла до всіх можливих кіно- і не лише рейтингів, справила величезний вплив на масову культуру і стала улюбленим фільмом кількох поколінь глядачів. Спробуємо розібратися, чому мільйони людей по всьому світу розчулила історія розумово відсталого американця з обличчям актора Тома Хенкса.

Як це часто буває із шедеврами, поява на світ "Форреста Гампа" стала ланцюгом випадковостей. Незважаючи на те, що роман Уінстона Грума став бестселером, студія Paramount Pictures не вірила у фільм. Після "Людини дощу" з Томом Крузом та Дастіном Хоффманом, про який ми вже писали в огляді фільмів про аутистів, боси Warner Bros не хотіли ризикувати, знімаючи другий поспіль високобюджетний фільм із головним героєм-аутистом.

Роберт Земекіс, як і Том Хенкс, опинилися у проекті теж випадково, але вибір актора на головну роль виявився вирішальним. Як згадував згодом оператор фільму Дон Берджес, вже у процесі зйомок всій команді було зрозуміло, що вони створюють не черговий літній блокбастер (що само по собі непогано), а щось особливе.

"Форест Гамп" відноситься до тих фільмів, на яких виросло ціле покоління - нарівні з такими знаковими стрічками дев'яностих років, як "Кримінальне чтиво", "Втеча з Шоушенка", "Титанік", "Основний інстинкт", "Казино" та "Мовчання" ягнят". В Україні це покоління нинішніх сорока-п'ятдесяти річних, які дивилися новинки кіно не у кінотеатрах, а на домашніх відеомагнітофонах. Інтернету не було, а до відродження кінопрокату в Україні залишалося ще кілька років: у першій половині 1990-х у кінотеатрах відкривалися нічні клуби, магазини чи навіть продуктові ринки.

Сьогоднішнім глядачам, які захочуть відкрити для себе цей дивовижний фільм, може кинутись у вічі його нетипова для нашого пост-іронічного часу наївність, причому наївність найсолодшого штибу. Критики фільму люблять порівнювати екранізацію з літературним джерелом, де головний герой не настільки наївний і не такий вже й безневинний, як герой Тома Хенкса.

У романі Вінстона Грума розумово відсталий Форрест — персонаж значно саркастичніший, навіть злий, як і вся інтонація історії про ідіота, на очах якого розгортаються головні події в історії Америки ХХ століття. Для порівняння, знаменита фраза з фільму "Життя як коробка шоколадних цукерок" в оригіналі звучала так: "Життя ідіота – це вам не коробка з шоколадними цукерками".

Тим часом, незважаючи на цю наївність, "Форрест Гамп" не просто майстерно зроблене кіно, починаючи від блискучого сценарію і закінчуючи унікальними для свого часу спецефектами. Насамперед, це дуже добрий і світлий фільм, який розповідає про вічні людські цінності – кохання, дружбу, віру, відданість ідеалам та людям. Носієм яких, власне, і є, на перший погляд недалекий, герой Тома Хенкса, який страждає на розумову відсталість.

Простодушність героїв – одна з головних рис великого американського кіно, тим більше у 1990-х. Простодушні та наївні герої Джима Джармуша, дорослі діти, загублені у великих містах (або, як у випадку з "Мерцем", на безкраїх рівнинах). За рідкісними винятками, такі герої найкращих фільмів братів Коенів і навіть Девіда Лінча, незважаючи на весь сюрреалістичний морок його картин. Простодушні герої головного актора епохи Джонні Деппа, від "найгіршого режисера всіх часів" Еда Вуда і до героя вже згадуваного "Мерця".

Простодушність таких героїв дає ту необхідну точку відсторонення, яка дозволяє побачити звичні явища та речі в політиці, суспільстві, мистецтві тощо в незвичайному ракурсі, недоступному в нашому повсякденному житті, коли ми занурені в його потік, що називається, з головою.

Форрест Гамп проходить через більшість ключових подій американської історії ХХ століття, починаючи з тріумфу Елвіса і закінчуючи епідемією СНІДу, щоразу опиняючися у самій гущі подій, на які реагує з дитячою безпосередністю. Його головна зброя, як у мирному житті, так і на війні – доброзичливість, почуття обов'язку та працьовитість. Тобто головні американські чесноти, на яких базується горезвісна Американська мрія.

Є навіть така думка, що саме завдяки образу Форреста Гампа – уродженця консервативного півдня США та прихильника традиційних цінностей середнього класу – на виборах до Конгресу 1994 року перемогли республіканці. Що здається особливо іронічним на тлі історії героя, якого назвали, як ми пам'ятаємо, на честь далекого предка на ім'я Натаніель Форрест Гамп. Форрест описував його як "ватажка людей, які любили одягатися в білий одяг і накриватися простирадлами, навіть коней вони накривали білими простирадлами".

Інакше кажучи, наш добрий, справедливий, цілеспрямований, хоч і недалекий герой – нащадок засновника Ку-клус-клана.