Гелловін, як терапевтичний феномен: чому люди хочуть, щоб їх налякали?

Дослідження показують, що феномен страху в контрольованому середовищі викликає інтерес не лише у психологічній науці, а й у економічних показниках індустрії розваг. Наприклад, за даними компанії America Haunts, щорічно американці витрачають понад 500 мільйонів доларів США на відвідування атракціонів «будинків із привидами», аби свідомо відчувати страх. Однак інтерес до страху не обмежується виключно періодом Гелловіну — фільми, книги й шоу жахів користуються попитом протягом усього року.

В умовах глобальних і локальних загроз, таких як збройні конфлікти, насильство та катастрофи, спостерігається парадокс: багато людей продовжують шукати способи піддавати себе штучному страху. Цей парадокс викликає науковий інтерес до причин прагнення людини до «контрольованого страху», коли реальні загрози продовжують домінувати у суспільстві.

На думку Сари Коллат, професора психології, Університету штату Пенсільванія, згідно з еволюційною психологією, емоції відіграють важливу роль у виживанні, створюючи універсальний механізм адаптації до середовища. Страх, зокрема, сприяє активації відповідей на загрози через механізми «бий або біжи», що важливо для фізіологічної та психологічної готовності до небезпек. Дослідження показують, що контрольований страх, який виникає під час перегляду фільмів жахів або відвідування атракціонів, може бути приємним, оскільки надає можливість пережити активацію цих механізмів у безпечних умовах, де людина може зупинити вплив за власним бажанням.

Фізіологічна реакція на страх включає прискорене серцебиття, підвищення артеріального тиску та частоти дихання, що формує готовність організму до дії. Після усунення загрози спостерігається вивільнення дофаміну, який забезпечує відчуття полегшення та задоволення.

Дослідження показують, що контрольовані переживання страху можуть знижувати рівень тривожності та активність мозку у відповідь на стимули.

Емоційна природа людини тісно пов’язана із соціальною належністю, і страх може сприяти зміцненню соціальних зв’язків. Відчуття загрози активує не лише відповідь «бий або біжи», але й систему «дбай і дружи», в якій окситоцин відіграє ключову роль у створенні емоційних зв’язків. У контрольованому стресовому середовищі, наприклад, у «будинках із привидами» чи під час перегляду фільмів жахів, рівень окситоцину підвищується, що сприяє зміцненню соціальних зв’язків.

Контрольовані страхові впливи можна розглядати як спосіб адаптивного навчання для підготовки до реальних загроз. Прикладом такого ефекту є підвищена популярність фільмів на тему пандемії в перші місяці поширення COVID-19, коли такі фільми, як «Зараження» та «Спалах», зайняли провідні позиції на стримінгових платформах. Дослідження, проведене в Лабораторії рекреаційного страху Орхуського університету (Данія), показало, що любителі фільмів жахів були більш психологічно стійкими під час пандемії COVID-19 завдяки набутих навичок подолання страху.

У контрольованих умовах страх може виступати ефективною адаптивною стратегією, сприяючи виникненню позитивних емоцій, зміцненню соціальних зв’язків і підготовці до реальних загроз. Ці результати підкреслюють, що штучний страх виконує не лише розважальну, але й терапевтичну функцію, дозволяючи людям виживати та адаптуватися в умовах невизначеності.