534
У листопаді 1930 року психолог Джозеф Бенкс Райн з Університету Дьюка вирішив кинути виклик нудьзі наукових кабінетів і вирушив туди, де психологія зустрічається з містикою. Озброївшись колодою карт Зенера, він розпочав серію експериментів, яка обіцяла перевернути уявлення про можливості людського розуму. Або принаймні розважити колег.
Карти Зенера — це не просто гральні карти. Кожна з них несе символ, який випробуваному належить відгадати: зірка, коло, хрест, квадрат чи хвилясті лінії. Здається, завдання неважке? Спробуйте самі, якщо зможете втриматися від спокуси підглядати.
Отже, випробувані сідали навпроти експериментатора і намагалися вгадати, який символ зображено на перевернутій карті. Ті, хто вгадував краще, ніж це могло б пояснити звичайне везіння, одразу потрапляли в розряд підозрілих: невже екстрасенси? Або ж просто навчилися читати думки експериментатора? Джозеф Райн був упевнений, що відкрив щось видатне. Його колеги, однак, ставилися до цього з недовірою. "Можливо, ви просто пагано перемішали колоду?" — іронізували вони.
Райн списував це на наукову заздрість. "Та вони просто бояться, що їхня робота виявиться нудною порівняно з моїми експериментами!" — припускав він. Зрештою, хто ще міг похвалитися тим, що їхні дослідження нагадують атракціон на сільському ярмарку?
Дискусії навколо цих експериментів закипіли, мов чайник на плиті. Одні стверджували, що Райн нарешті довів існування прихованих можливостей людського мозку. Інші називали його роботу “парапсихологічним популізмом”. Хтось навіть жартував, що якщо ESP (екстрасенсорне сприйняття) і існує, то воно точно не допомагає вгадувати карти, а скоріше змушує експериментаторів переоцінювати свої статистичні навички.
Однак Райн не здавався. "Наука — це ризик!" — міг би сказати він, якби не був зайнятий підрахунком статистики. Його дослідження привернули увагу не лише вчених, а й широкої публіки. Газети того часу писали про можливість "читання думок", а десь у темному куточку зароджувалася ідея для сценарію майбутніх голлівудських фільмів.
Сьогодні карти Зенера здаються цікавим інструментом з минулого, але свого часу вони надихали, дратували і навіть трохи лякали. Експерименти Райна стали одним із перших кроків до спроби кількісно виміряти те, що завжди вважалося царством містики.
Так, можливо, це не зробило Райна сенсацією в академічних колах, але зате подарувало науці трохи авантюризму. А нам — чудову історію про те, як учені, озброївшись лише колодою карт, вирішили, що дослідження паранормального — це не жарт. Ну, або майже не жарт.
Тож якщо ви наступного разу візьмете до рук карти Зенера, згадайте Джозефа Бенкса Райна. І, можливо, він десь, у науковому небутті, подумки побажає вам удачі. Або спробує вгадати, яку карту ви тримаєте в руках.
Карти Зенера. Це спеціальний набір карток, розроблений у 1930-х роках американським психологом Карлом Зенером у співпраці з Джозефом Бенксом Райном для проведення експериментів з вивчення екстрасенсорного сприйняття (ESP). Ці карти використовуються у спробах довести здатність людини до телепатії, яснобачення або інтуїтивного "зчитування" інформації поза звичайними органами чуття.
Як виглядають карти Зенера? Набір складається з 25 карт, кожна з яких містить один із п’яти простих символів: Коло, Хрест, Квадрат, Зірка, Три хвилясті лінії. Кожен символ повторюється по п’ять разів у колоді.
Як проводяться експерименти? У типовому експерименті учасник намагається вгадати, який символ зображений на карті, яку тримає експериментатор. Карта лежить зображенням донизу, щоб виключити можливість її побачити. Іноді для запобігання "підгляданню" або зчитуванню реакції використовується екран чи інші бар’єри.
Угадані символи записуються, і результати порівнюються зі статистично очікуваними (випадковими) результатами. Наприклад, якщо людина вгадує значно більше символів, ніж це можливо за випадковістю, це може свідчити про наявність у неї незвичайних здібностей.
Чому карти Зенера стали популярними? Ці карти були першою спробою внести стандартизацію та кількісні методи у вивчення паранормальних явищ. Вони швидко стали символом досліджень екстрасенсорних здібностей. Більше того, їхня простота зробила їх популярними серед любителів містики й навіть у поп-культурі, де їх використовували у фільмах та шоу про паранормальне.
Парапсихологія, яка вивчає феномени, що виходять за межі традиційного наукового розуміння психіки, привертала увагу низки відомих психологів. Дехто з них зробив значний внесок у цю галузь:
1. Вільям Джеймс (William James)
Американський філософ і психолог, один із засновників прагматизму, виявляв глибокий інтерес до паранормальних явищ. Він був одним із засновників Американського товариства психічних досліджень (ASPR) і активно вивчав випадки медіумізму, намагаючись зрозуміти природу людської свідомості.
2. Джозеф Бенкс Райн (Joseph Banks Rhine)
Американський психолог, відомий як "батько парапсихології". У 1930-х роках в Університеті Дьюка він розпочав систематичні дослідження екстрасенсорного сприйняття (ESP) і психокінезу, використовуючи статистичні методи. Його експерименти з картами Зенера стали класикою в галузі парапсихології.
3. Ганс Айзенк (Hans Eysenck)
Британський психолог, відомий своїми роботами в галузі особистості та інтелекту, також виявляв інтерес до парапсихології. Айзенк вважав, що наука має бути відкритою до вивчення паранормальних явищ і підтримував проведення суворих наукових досліджень у цій галузі.
4. Вільям МакДугалл (William McDougall)
Британський і американський психолог, один із піонерів експериментальної психології. Він був президентом Американського товариства психічних досліджень і підтримував дослідження в галузі парапсихології, намагаючись інтегрувати їх із традиційною психологією.
Ці вчені, незважаючи на відмінності в підходах і поглядах, прагнули досліджувати й зрозуміти феномени, що виходять за межі загальноприйнятих наукових парадигм, роблячи свій внесок у розвиток парапсихології.
509
489
538