Гаманець чи проєкт: як зарплата впливає на вибір колег і підлеглих

Як показує нове дослідження, опубліковане в журналі American Psychologist, на роботі ми оцінюємо одне одного не лише за навичками, а й за товщиною гаманця. Якщо йдеться про вибір партнера для проєкту, більшість віддає перевагу більш високооплачуваним колегам. А ось у випадку найму підлеглих ситуація протилежна: нам більше до вподоби ті, хто заробляє менше за нас.

«Зарплата — це як значок “Я — зірка” на офісній сцені», — жартує Кевін Кніффін, доктор філософії та доцент Корнельського університету. Разом із колегою, доктором філософії Ангусом Хілдретом, він вирішив дослідити, як прозорість оплати праці впливає на взаємодію співробітників.

«Ми хотіли зрозуміти, чому незначні відмінності у зарплатах можуть викликати такі сильні емоції, особливо в епоху, коли закони й технології дедалі частіше вимагають прозорості оплати праці», — пояснює Кніффін.

Науковці провели чотири експерименти, щоб з’ясувати, як рівень зарплати впливає на вибір партнерів і підлеглих.

Експеримент 1: гіпотетичні партнери

171 аспіранту запропонували обрати партнера для проєкту, знаючи рівень його зарплати. Результати показали: 65% обрали того, хто заробляє більше. Очевидно, висока зарплата асоціюється з компетентністю.

Експеримент 2: рівні навички — різні зарплати

Спочатку 73% учасників обрали високооплачуваного колегу. Але коли з’ясувалося, що навички всіх кандидатів однакові, кількість таких виборів зменшилася до 60%. З’ясувалося, що гроші — це важливо, але не все.

Експеримент 3: знайомі колеги

375 осіб оцінювали реальних колег, з якими вони працювали або могли б працювати. У цьому випадку 58% віддали перевагу високооплачуваним співробітникам. Однак у реальному світі різниця між зарплатою і симпатією стала значно меншою.

Експеримент 4: кого взяти в підлеглі?

138 учасників із досвідом найму обирали між двома кандидатами з рівними навичками. І ось тут почалася зовсім інша історія: 71% віддали перевагу кандидатові з меншою зарплатною історією. Чому? Можливо, в основі лежить переконання, що підлеглий не повинен заробляти більше за начальника.

Доктор Хілдрет зазначає, що гроші на роботі — це не лише засіб існування, а й показник статусу.

«Люди схильні вважати, що висока зарплата заслужена. І вони вірять, що такі колеги можуть поділитися своїми знаннями та досвідом», — каже вона.

Проте, як показує четвертий експеримент, коли йдеться про підлеглих, ми хочемо бачити під собою тих, хто фінансово поступається нам. Логіка проста: гроші — це ієрархія.

З підвищенням прозорості зарплат компанії побоюються, що співробітники почнуть порівнювати себе з іншими й уникати високооплачуваних колег. Однак дослідження Кніффіна та Хілдрет спростовує цей міф.

«Прозорість зарплат може навіть стимулювати співпрацю. Ми бачимо, що зарплата стає своєрідним магнітом для вибору партнерів», — стверджує Кніффін.

Тепер учені хочуть з’ясувати, чи справджуються очікування від співпраці з високооплачуваними колегами. Чи дійсно ці співробітники діляться своїми знаннями? Чи гроші залишаються лише символом, який здається значущим