Доброго дня. Владислава, ваша ситуація схожа на психологічну заборону щодо прояву власних почуттів. Ви описуєте чергування беземоційності - гіперемоційності в своєму настрої, що зазвичай пов'язано з забороною на власні прояви і почуття задоволення в житті. Це риса характеру, а також внутрішній конфлікт з яким потрібно працювати. Як краще розуміти свої почуття? По-перше, потрібно відповісти на запитання, а навіщо вам це? Які у вас є незадоволені бажання? Бо емоції зазвичай пов'язані з певними нашими потребами і можливостями їх задовільняти. По-друге, щоб почати усвідомлювати свої емоції в моменті, потрібно спочатку сформувати дозвіл на власні емоції і їх прояв, а це пов'язано з правом проявлятися в спілкуванні. У вас глибокий запит, на вирішення якого потрібен час і певна робота. Почніть з відслідкування своїх тілесних відчуттів в моменти порожнечі, беземоційності, бо навіть коли в душі ніби пусто, то тілесні відчуття у вас точно є і вони можуть підказати як ви почуваєтесь і що хочеться робити тут і зараз. Запитуйте що відчуває ваше тіло, де є напруга, затиски, яке дихання. А коли емоцій забагато, то зупиняйтеся, зосереджуйте увагу на диханні, спокійно і повільно дихайте діафрагмою, щоб заспокоїтись. Далі пробуйте назвати словами свою емоцію, наприклад, "я відчуваю провину" або "мені соромно". Ми починаємо з усвідомлення для себе своїх почуттів, навіть якщо ще не можемо їх виразити в присутності інших. Дайте собі стільки часу, скільки вам потрібно. І навіть якщо спочатку буде тільки тиша і порожнеча, дозвольте собі бути в них, бо це ваш досвід і він щось дає і про щось каже.

Записатися на консультацію до цього психолога