Доброго дня. Навіть не знаю, як правильно почати... В мене зараз є коханець, ми разом уже десь пів року. Здавалося б, усе добре: він уважний, ласкавий, ми розуміємо одне одного, але що далі? У мене є чоловік, ми прожили з ним майже 30 років, хоча вже давно між нами немає справжнього тепла чи близькості. Я не можу сказати, що його зовсім не люблю, але почуваюсь поруч із ним чужою. З іншого боку, я розумію, що коханець навряд чи бачить наше майбутнє разом так само, як я, хоча інколи він говорить дуже гарні слова. Всі ці думки просто не дають спокою. Постійно переживаю через це, відчуття провини перед чоловіком теж не залишає. Зараз я не розумію, як правильно вчинити: чи варто триматись за сім’ю через звичку? Чи може потрібно ризикнути і зробити щось для себе? Але що, якщо я пожалкую? Хочу почути вашу думку, бо сама вже заплуталась.