Доброго дня. Я довго не могла наважитись написати, але тепер розумію, що сама вже не справляюсь. У мене було тривале насильство в сім’ї, перший чоловік підіймав на мене руку, а другий постійно принижував і морально тиснув. У підсумку я розлучилась, але всередині залишився якийсь страх чи навіть ненависть до себе. Постійно здається, що я в усьому сама винна, і якщо раптом комусь знову довірюсь, це все повториться. Я не можу позбавитися думок про те, що зі мною щось не так. Я не вірю, що можу бути щасливою чи що мене можуть любити. Навіть з дітьми стала спілкуватися якось холодніше, ніби між нами з’явилась стіна. Як можна подолати цей стан? Чи варто звернутися до спеціаліста, якщо я навіть не знаю, що їм сказати? Буду дуже вдячна за будь-яку пораду.