Доброго дня. Мені 26 років, я живу окремо від батьків уже 3 роки, але з мамою у нас постійно якісь непорозуміння. Вона завжди критикує мої вибори: як я живу, з ким зустрічаюсь, чому не вийшла заміж, чому в мене ще немає дітей, навіть мій спосіб харчування! Я розумію, що вона хвилюється і хоче, щоб у мене все було добре, але мені здається, що вона не бачить мене як дорослу людину. Навіть коли я прошу її перестати втручатись у моє життя, вона лише ображається і каже, що я її не ціную. Це вже дуже втомлює, бо я відчуваю себе винною, навіть якщо намагаюсь захистити свої кордони. Як мені будувати спілкування з мамою так, щоб знайти баланс між повагою до неї і правом на своє життя? Мабуть, я роблю щось не так, бо ситуація тільки погіршується.