Доброго дня. Мені 46 років, і я вже доросла людина, але здається, що з моїми батьками навряд чи зможу колись знайти спільну мову. Мама постійно втручається в моє життя, наче я все ще маленька дитина, і не може зрозуміти, що я можу сама приймати рішення. Вона часто ображається, коли я не роблю те, що вона очікує, а з татом взагалі важко говорити — він просто закривається від всіляких обговорень і ніби не хоче брати участі у наших сімейних відносинах. Через це я постійно почуваюся винною, роздратованою і наче застрягла між їхніми очікуваннями та своїми бажаннями. Як зберегти зв'язок із батьками, але одночасно мати особистий простір і самостійність? І як пояснити їм, що я вже давно не дитина, не перетворивши все у ще один конфлікт? Дякую за пораду.