Щойно запитали
Набирають популярність
ТОП психологів
Питання до психолога
Як прийняти брак підтримки від мами?
Добрий день. Мені 32, і я досі переживаю через те, що моя мама ніколи по-справжньому не підтримувала мене, особливо в складні моменти. Вона часто критикувала, казала, що я маю справлятись сама, і навіть коли я щось досягала, її реакція була дуже холодною. Мені це боляче, бо я завжди чекала, що вона мене підтримає, похвалить чи хоча б скаже, що пишається мною. Зараз я розумію, що вона, мабуть, і сама не знала, як це робити, але досі не можу з цим змиритися. Здається, через це я постійно шукаю чиєїсь підтримки або схвалення від інших людей і дуже сильно реагую на критику. Як мені перестати чекати підтримки від мами і нарешті зрозуміти, як відпустити цю біль? Може, є якісь поради, як допомогти собі навчитися підтримувати саму себе? Дякую заздалегідь.
Всі відповіді:
Вітаю вас Карино, розумію ваші почуття, бо біль, пов’язаний із відсутністю підтримки від батьків, може тривалий час впливати на наше життя. Сподіваюсь, що наступні кроки зможуть вам допомогти:
1. Спробуйте переглянути свої очікування. Ми часто продовжуємо сподіватися, що одного дня батьки зміняться і дадуть нам те, чого ми завжди прагнули. Прийняття починається з відмови від цих очікувань. Уявіть, що мама не може змінитися. Що ви зробите, щоб забезпечити собі ту підтримку, яку ви шукаєте?
2. Болючі відчуття виникають через те, що ваша «внутрішня дитина» досі чекає на любов і підтримку. Спробуйте поговорити із внутрішньою дитиною: для цього закрийте очі і уявіть себе маленькою дівчинкою, запитайте її: «Чого ти зараз хочеш?» Послухайте відповідь і дайте їй це у своїй уяві: обійми, слова підтримки, теплоту.
3. Ваша чутливість до критики і прагнення схвалення — це наслідки браку внутрішньої опори. Навчіться підтримувати саму себе, як ви б хотіли, щоб це робила мама: хваліть себе за кожен маленький успіх, приймайте безумовно, вірте в себе.
4. Ваша потреба в підтримці — це нормально. Якщо мама не може дати її, подумайте, хто у вашому житті зараз підтримує вас – друзі, партнер і будьте відкриті до їхньої допомоги.
5. Спробуйте подивитися на маму не тільки як на свою маму, а як на людину зі своїми труднощами. Уявіть, яким могло бути її дитинство. Чи могла вона отримати підтримку від своїх батьків? Як її досвід формував її ставлення до вас? Це не виправдовує її, але допомагає вам зрозуміти, що її поведінка була наслідком її власних обмежень.
6. Якщо мама не підтримувала вас так, як ви цього хотіли, спробуйте знайти моменти, коли вона робила для вас щось добре. Це допоможе побудувати більш збалансоване ставлення до неї. Напишіть список з 3-5 речей, за які ви можете бути вдячні мамі (навіть якщо це щось дрібне, наприклад, турбота про ваше здоров’я чи матеріальна підтримка).
7. Напишіть лист мамі, в якому ви висловите все, що відчували і відчуваєте до неї. Потім напишіть слова прощення. Цей лист не потрібно надсилати — це лише для вас. Прощення допоможе звільнитись від тягаря емоційного болю, який забирає вашу енергію та впливає на ваше життя.
8. Якщо написання листа недостатньо, спробуйте уявну розмову з мамою. Уявіть, що мама сидить перед вами, і ви кажете їй все, що відчуваєте: ваш біль, розчарування, сподівання. Потім уявіть, що мама відповідає, можливо, словами вибачення чи визнання ваших почуттів (навіть якщо в реальному житті вона цього не скаже). Ця практика допомагає завершити емоційно незавершений діалог.
Останній пункт краще робити у парі з психологом. Запрошую у терапію, де додатково ми попрацюємо над зціленням старих травм і зміцненням віри в себе, вибудуємо внутрішню опору. З’явиться розуміння того, що ви — це окрема людина зі своєю силою і унікальністю, що зменшить залежність від маминої підтримки. Важливо пам’ятати, що цей шлях займає час. Ваше бажання змінити ситуацію вже свідчить про вашу силу і готовність до зцілення. Вірю, що у вас все вийде, і ви зможете створити життя, яке приноситиме спокій і радість.
бути щасливим, здоровим, успішним, креативним, геніальним, щоб якісно проживати своє життя