Доброго дня! У мене така ситуація: в нашій родині є багато традицій, які ми підтримуємо роками. Це і застілля на певні свята, і якісь дрібні звички, які передалися ще від моїх батьків. Раніше це приносило мені радість, але останнім часом я помічаю, що все більше роблю це не по бажанню, а через якусь... ну, наче повинність. У дітей з'являються свої життя і свої погляди, іноді вони навіть жартують, мовляв, «мама, та забудь уже про ці обряди». А мені здається, ніби я зраджую пам’яті своєї мами чи бабусі, якщо відмовлюсь. І одночасно не хочу силою нав’язувати це своїм дітям, щоб їх це не відштовхнуло… Просто не розумію, як тут знайти баланс. Можливо, це все через вік? Що мені робити, щоб перестати себе корити за те, що все міняється? І чи потрібно продовжувати ті традиції, якщо вони вже не викликають тепла в душі?