Добрий день. Мені 51 рік, я відчуваю, що залишилась зовсім одна. Діти виросли, живуть своїм життям, чоловіка немає вже багато років, і друзів таких, щоб поговорити по душам, теж майже нема. Зранку до вечора я одна, навіть не з ким поділитися якимись дрібницями, не кажучи про щось серйозне. Коли приходжу додому ввечері після роботи, тиша просто тисне, і сльози накочуються самі. Не знаю, що з цим робити, якось страшно навіть уявити, що так тепер завжди буде. Як знайти людей, з якими можна спілкуватися? Як вибратися з цього стану і знову повірити в те, що можу бути щасливою, хоч уже і не молода? Мене лякає, що з віком все буде тільки гірше. Може, ви зможете щось порадити? Дякую.