Щойно запитали
Набирають популярність
ТОП психологів
Питання до психолога
Як справлятися з кризою у середині життя?
Добрий день. Мені 43 роки, і останнім часом я відчуваю, що застрягла в житті. Здається, що нічого не приносить радості, робота звична і не надихає, а мрії, які колись були, здаються вже або нереальними, або просто непотрібними. Я постійно порівнюю себе з іншими і відчуваю, що не досягла того, що мала би до цього віку. Є також якесь відчуття порожнечі всередині, навіть коли все зовні наче нормально. Через це часто буваю роздратованою, особливо вдома, що негативно впливає на стосунки з чоловіком і дітьми. Як знайти вихід з цього стану і зрозуміти, чого я хочу від життя далі? Можливо, дайте, будь ласка, якісь поради чи кроки, з чого почати розбиратися в собі.
Всі відповіді:
Добрий день, Даша!
Умовна середина життя- це період пошуку нових сенсів. Ті сенси, що нас ведуть по житті так би мовити у першій його половині - це сенси, які передаються з покоління в покоління - умовно вивчитись і здобути певне місце під сонцем, "звити сімейне гніздечко", народити і виростити дітей. І коли це все виконано зазвичай не так як би цього хотілось, з'являється внутріщнє запитання до себе "Оце й усе? А що далі?".
Тут варто почати з того, щоб відпустити завищені очікування юності. Адже коли людина будує плани на своє майбутнє в молодому віці - це зазвичай плани дуже амбітні та ідеалізовані.
Ви зазначили, що порівнюєте себе з іншими. Пропоную вам порівнювати себе сьогоднішню із собою 10 та 20 років тому. Так у вас було більше енергії, але не було досвіду. Подумайте про свої здобутки, про навики та вміння, які ви розвинули, про досягнення, яких вдалося досягти.
Також варто переглядути свої цінності і перевірити, чи справді щоденне життя тим цінностям відповідає.
Шукайте свої сенси і ви обов'язково їх знайдете. А якщо вам складно проживати цей період без підтримки - створіть собі таке коло з однолітків або ж зверніться до психолога чи коуча. Серед наших завдань як допомагаючих спеціалістів є підтримка клієнтів в кризові життєві періоди.
З повагою, Сливінська Злата, коуч та психолог
Добрий день.
Те, що ви описуєте, дуже часто з’являється у період так званої середини життя — часу, коли зовнішнє вже ніби відбулося: сім’я є, кар’єра стабільна, обов’язки знайомі. Але всередині раптом з’являється порожнеча, роздратування, втрата сенсу.
Це не слабкість і не невдача. Це ознака того, що стара система мотивацій — «так треба», «усі так живуть», «треба бути хорошою дружиною, мамою, працівницею» — вже не працює. Настає момент, коли життя запрошує вас подивитися вглиб: “А чого хочу я?”
Це може бути болісно, бо відповідь не з’являється одразу. А поруч — внутрішній критик, що порівнює з іншими, знецінює пройдений шлях, лякає віком. Але саме ці відчуття часто і є початком внутрішньої трансформації.
Що може допомогти:
– Дати собі право не знати: не квапити себе відповідями, а дозволити чесно побути в цьому питанні.
– Вести щоденник думок, бажань, снів — через це часто говорить глибша частина особистості.
– Спостерігати за тим, що хоч трохи відгукується: не обов’язково «великі мрії», а щось мале, живе, просте.
Вітаю.
Ви дуже чесно описали свій стан. Дякую Вам.
Те, що ви описуєте — знайоме багатьом жінкам у вашому віці. І можливо на це слід подивитися не з точки “застрягла в житті”, як вам здається, а з точки перегляду та переоцінки, в якій стара модель вже не працює, а нова ще не сформувалась. Це може бути моментом паузи, щоб сповільнитися та озирнутися.
Буває, що мрії, які раніше надихали, сьогодні здаються чужими. А те, що колись радувало, стало буденним. У цьому багато суму, розгубленості — і водночас у цьому є потенціал для справжніх змін. Адже ми еволюціонуємо, міняємось.
Те, що Ви постійно себе порівнюєте, — дуже людське. Але варто пам’ятати: ми бачимо лише фасади чужих життів, не відчуваючи, що в них усередині. І найважливіше — не хто куди дійшов, а куди саме Ви справді хочете рухатись зараз, саме з цієї точки.
Зазвичай я пропоную в такі моменти трохи пригальмувати. Не вимагати від себе відповіді на всі питання тут і зараз. Дати собі час. І почати з простого: щодня питати себе, як я почуваюся? Що мене виснажує, а що — хоч трохи живить?
Можливо, у Вас були захоплення, які ви колись відклали. Можливо, щось проситься на поверхню, але поки що ніби “немає часу” чи “не на часі”. А може — хочеться просто побути самій із собою. Це все — нормально. Не треба одразу будувати нове життя. Побудуйте для початку діалог з собою.
Ще — поговоріть із кимось, хто зможе вислухати без порад і оцінок. Це дуже важливо. Бо іноді навіть одна щира розмова вже допомагає вирівняти внутрішній компас.
І головне — не звинувачуйте себе за роздратування, втому, пустоту. Це не Ви “не така”, це ваша система сигналізує, що пора змін. І зміни можливі — але не через силу, а через ніжність до себе. Не вимагати, а чути; не бігти за чимось, а діяти в силу своїх бажань.
Ви вже зробили важливий крок — озвучили свій стан. Це не кінець, це точка росту. І ви точно зможете пройти цей період із користю, якщо не будете тиснути на себе.
На Ваш розсуд можу запропонувати вправу на самоспостереження, яка повертає увагу до себе. Допомогає помічати свої реакції, зміни в станах, бажання.
Формат: запис у щоденнику
Запитання:
Як я почуваюся зараз (фізично, емоційно)?
Що мене сьогодні трохи надихнуло / дратувало?
Що я зробила сьогодні “для себе”, а не “тому що треба”?
На що в мене найбільше енергії — або зовсім немає?
Тепла вам і ясності , Марина
бути щасливим, здоровим, успішним, креативним, геніальним, щоб якісно проживати своє життя