Добрий день. У мене є проблема, яка, здається, тягнеться з самого дитинства. Мій батько був у сім'ї людиною дуже суворою і часто його вчинки, як мені тоді здавалося, були несправедливими. Як зараз розумію, він, мабуть, хотів навчити мене дисципліни, але ці методи залишили рану в душі. Особливо важко згадувати, коли я намагалася отримати підтримку чи пораду, а він реагував холодно або саркастично. Тепер, коли я доросла і маю своїх дітей, я відчуваю, що несвідомо переношу ці образи у виховання. Мені важко бути терплячою з дітьми, і іноді я чую, як у моїх словах звучить те, що колись говорив мені батько. Хочеться все це відпустити, але не розумію, як це зробити. Як перестати жити минулим та навчитися приймати його без злості? Чи можна якось пропрацювати ці образи самостійно, якщо можливість відвідувати психолога обмежена? Буду вдячна за будь-які поради.