Добрий день, мені дуже важко. Допоможіть, будь ласка, порадою, бо я вже просто не знаю, куди подітися.

Мені 30 років, і я остаточно заплуталася. Мені страшно, бо я ніяк не можу знайти своє місце у цьому світі. Так склалося, що я виросла у дисфункціональній, але забезпеченій родині з гіперопікаючими та агресивними батьками. У нашій сім’ї ніхто не любив щось пояснювати: замість того, щоб сісти й спокійно поговорити про важливе, мені просто давали гроші та говорили: «Ой, усе, візьми, я вирішу всі проблеми, тільки не лізь зі своїми розмовами». Це виростило в мені певну безпорадність у багатьох питаннях і абсолютне нерозуміння того, чого я взагалі хочу, адже за мене багато років усе вирішували. Будь-які мої спроби проявити свою індивідуальність жорстко присікалися, адже я мала бути «хорошою дівчинкою».

На сьогодні в мене три незакінчені вищі освіти та безліч спроб влаштуватися хоч на якусь роботу, що досі не увінчалися успіхом. У мене немає звички працювати, бо все, що мені потрібно було, я отримувала без зусиль — батьки брали всі складнощі на себе. При цьому вони ніколи не були мною задоволені: мама все життя била й принижувала, а тато лише мовчки стояв поруч, бо розумів, що якщо вступить у суперечку, то сам отримає купу образ. У якийсь момент він став на її бік і почав поводитися грубо й зверхньо, ніби доброти в ньому ніколи й не було.

Є ще молодший брат — улюбленець усієї родини, успішний у всьому. А я всі ці роки живу як біла ворона. Ми з ним ніколи не дружили, але нещодавня серйозна сварка остаточно перекреслила будь-яку можливість на нормальні стосунки. Тому можна сказати, що в мене нікого немає.

У особистому житті також усе складно. Декілька років тому я розлучилася з людиною, з якою прожила п’ять років і з ким планувала провести все життя. Наш розрив був дуже болісним, і після цього я більше не змогла знайти подібного зв’язку з кимось іншим. Моє серце ніби розбите на мільйон маленьких уламків, адже ця людина була для мене найкращою, але через молодість і дурість ми не змогли зберегти наші стосунки. Зараз ми не спілкуємося, бо завдали одне одному занадто багато болю.

У мене є проблеми зі здоров’ям, і я не можу працювати, як усі. До того ж депресія забирає багато енергії. Я зовсім не розумію, що мені робити. Колись я мріяла стати лікарем, але цього не склалося. Як би я не старалася, моя пам’ять не могла втримати таку кількість інформації. Я двічі провалила іспит з анатомії й була змушена залишити навчання.

Мені дуже подобається акторська майстерність. Колись мене навіть запрошували зніматися в кіно, бо маю витончену та елегантну зовнішність. Але я інтроверт і часто нервую, коли доводиться проявлятися перед людьми.

Загалом, я не знаю, як бути. Батьки поки що допомагають фінансово, але вони молодшими не стають, і колись їм також знадобиться моя допомога. А я навіть себе забезпечити не можу.

Мені дуже не хочеться від розпачу займатися чимось безглуздим, але й знайти вихід із цієї ситуації я не можу.

Дякую за увагу. Буду дуже вдячна вашим порадам.