Потрібна порада психолога

Я в емоційному вигоранні. Емоційно дуже тяжко. Знаходжусь із сім'єю за кордоном. Чоловік проводить багато часу з телефоном, особливо в TikTok. Це почалося ще до того, як ми виїхали за кордон. Він просто гортає стрічку, дивиться контент про релігію або лекції професорів старшого віку (60+). Хоча сам не є релігійним, ця тема йому дуже цікава, і через це у нас часто виникають сварки. Він пише і сперечається з людьми в коментарях.

Ми не можемо повечеряти разом із дітьми без його телефону та TikTok. У мене з'явилася ненависть до нього. Я ледь стримую свій гнів, щоб не зірватись. Хочеться кричати на весь світ.

Дуже сильно впливає на мене шум (телевізор, телефон). Хочеться тиші, але цього немає. Немає можливості сісти і просто про щось подумати. Діти кричать, телевізор, проектор, і ще його TikTok на всю квартиру, причому зі збільшеним звуком. За цілий день я нічого не встигаю зробити.

Коли ми лягаємо спати, він світить телефоном і гортає стрічку, гучно. Я не можу нормально виспатися. Постійно перебуваю у стані тривоги, ніби ось-ось станеться щось погане. Напружена. Часто прокидаюся від кошмарів.

Мені хочеться все залишити і піти геть. Не хочеться жити, але не можу залишити дітей. Хочу жити сама з дітьми, без чоловіка, але поки фінансово залежна від нього і не можу знайти роботу.

Він хоче, щоб я була для нього "мамкою": вирішувала всі його проблеми, шукала для нього роботу, писала резюме, оформлювала документи. Але при цьому контролює кожен мій крок: відстежує телефон, повідомлення, локацію. У мене немає до нього жодних почуттів.

Він вбив у мені любов. Я дуже сильно його любила і завжди була вірною. Робила все для нього, виконувала будь-які його примхи. Він часом піднімав на мене руку, і хоча я прощала, у пам’яті це залишилося.

Я спокійна, тиха людина і завжди хотіла чоловіка, за яким почувалася б як за стіною. Але тепер я сумніваюся, що він колись любив мене. Його слова про любов здаються неправдою. Він просто використовує мене як прислугу.

Поруч із ним я відчуваю, що деградую. Він висміював мої захоплення та інтереси. Щоб я не купувала собі одяг, називав це "сільським". У мене туш уже п'ять років, бо він каже: "Ти і так гарна, навіщо це тобі?" Всі гроші витрачає на себе, навіть дітям не хоче купити зимовий одяг.

Я не почуваюся захищеною. Він втратив роботу, але каже: "Шукай мені, пиши, відправляй резюме", а сам сидить у телефоні. Навіть подзвонити, щоб домовитися про роботу, не може.

Я почуваюся так, ніби я одна з дітьми та ще й з ним. Не можу дати собі ради, у мене паніка і страх за дітей. Бояться, що нас виженуть за несплату оренди. Немає на кого покластися, немає з ким порадитися.

Він дуже прив’язаний до своєї мами. Розповідає їй усе, вона дає поради, і він їх виконує. Мені каже: "Жінок і дітей може бути багато, а мама одна".

Не пишіть, що я повинна йти від нього, бо для цього потрібно мати гроші та куди піти. Якби в мене була робота, я б впоралася сама з дітьми.

Хочу розірвати ці стосунки та це знущання, яке тягнеться роками. Зараз сиджу в шафі, плачу, не можу стримати емоцій.

Дайте пораду, як вийти з цих стосунків?