Доброго дня. Мене звуть Даша, мені 33 роки, і я ніяк не можу впоратися із тим, що сталося кілька років тому. Якщо коротко, це був дуже важкий період у моєму житті, пов’язаний із серйозною втратою. В той час здавалося, що біль скоро мине, але він досі не відпускає. Мені важко не просто змиритися, а й навіть говорити про це. Через це я часто почуваюся відстороненою навіть від близьких. Є відчуття, що я застрягла в минулому і не можу рухатись далі. Так хочеться жити нормально, радіти простим речам, але замість цього часто виникає апатія або відчуття провини. Я не знаю, як повернути собі хоч якусь стабільність чи віру в себе. З чого взагалі варто почати, щоб розібратись із цим і більше не боятись своїх почуттів? Можливо, є якісь практичні поради чи техніки, які могли би допомогти? Бо сама я вже виснажилася від цього постійного внутрішнього вантажу.