Добрий день. Спостерігаю вже кілька років в нашій сім’ї те, що мене дуже турбує. У мене є чоловік, ми разом понад 20 років, і дорослий син — йому 19. І з ними стало дуже важко спілкуватися. Здається, наче нас нічого не об’єднує. Чоловік увесь в роботі — приходить додому втомлений і відсторонений, не хоче нічого обговорювати, все його дратує. З сином теж якось все складно, він ніби весь час не вдоволений нами, каже, що його дратує наша опіка, хоча я лише прошу про елементарні речі — допомогти вдома чи пояснити, чому затримується допізна. З ним іноді навіть простий розмови не виходить. Доходить до сварок. Я часто плачу, відчуваю провину, але і злість водночас: невже я десь помилилась, як мама чи дружина? Мені вже просто хочеться втекти від усіх, але ж це рідні люди... Що мені робити, як відновити нормальні стосунки з ними? Може, проблема саме в мені? Дякую.