ТОП-5 незвичайних психіатричних синдромів, з якими стикалися фахівці за всю історію психіатрії

Про такі психічні розлади, як шизофренія та біполярний розлад чули практично всі. Але існують настільки рідкісні стани, що навіть досвідчені психіатри не стикалися з жодним випадком за все своє професійне життя. Ми зібрали п'ять рідкісних і дивних синдромів, відомих психіатрії.

Синдром Фреголі характеризується переконанням, що різні люди насправді є однією і тією ж самою людиною, яка лише змінює свою зовнішність. Розлад названо на честь Леопольдо Фреголі, італійського театрального актора, відомого здатністю швидко змінювати зовнішність просто на сцені.

Синдром, як правило, виникає на тлі інших психічних розладів, таких як біполярний розлад, шизофренія та обсесивно-компульсивний розлад. Його також може спричинити травма головного мозку та застосування препарату Levodopa при лікуванні хвороби Паркінсона.

Науковий огляд, проведений у 2018 році, показав, що з моменту першого опису цього стану, у всьому світі було зареєстровано не більше 50 випадків. Однак в одному з останніх досліджень (2020 рік) повідомлялося, що захворюваність серед пацієнтів, які перенесли інсульт, становить 1,1%. На сьогоднішній день лікування синдрому Фраголі не має, але застосування антипсихотичних препаратів може зменшити та полегшити його симптоми.

Синдром Котара, також відомий як «синдром ходячого трупа». Це стан, при якому пацієнти впевнені, що вони вже мертві і фізично не існують. Або вони - безтілесні духи, які житимуть вічно. Інші вважають, що у них відсутні якісь частини тіла.

Синдром названо на честь французького невролога XIX століття Жюля Котара, який вперше описав цей стан у 1882 році. Шизофренія, депресія та біполярний розлад є основними факторами ризику виникнення синдрому Котару. Також була інформація про рідкісний побічний ефект противірусного препарату Ацикловір, який також може призвести до виникнення цього синдрому.

Вважається, що синдром Котара виникає через роз'єднання між областями мозку, які розпізнають обличчя, та областями, що пов'язують емоційний зміст із таким розпізнаванням облич. Це рідкісне захворювання, зазвичай, лікують антидепресантами, нейролептиками та стабілізаторами настрою, а також електросудомною терапією.

Синдром чужої руки – один із найдивніших неврологічних розладів. При цьому стані пацієнту здається, що його рука має власний розум і діє автономно і взагалі йому не належить.

Цей синдром було вперше виявлено у 1908 році, але не було чітко визначено до початку 1970-х років. Термін "синдром чужої руки" було придумано Джозефом Богеном, американським нейрофізіологом, для опису цікавої поведінки, яка іноді спостерігається під час відновлення після певних типів операцій на головному мозку.

Люди із синдромом чужої руки, зазвичай, мають розлади сенсорної обробки та дистанціюються від дій своєї руки/рук. Дослідження показують, що з цим синдромом часто уособлюють руку як “прибульця” і можуть вважати, що нею володіє “дух” чи “інопланетна форма життя”.

Причини появи синдрому включають деменцію, інсульти, пріонову хворобу (смертельне захворювання головного мозку), пухлини та судоми. Повідомлялося також про випадки синдрому чужої руки серед пацієнтів, які перенесли операцію з поділу лівої та правої півкуль мозку для лікування тяжкої епілепсії.

Синдром трапляється дуже рідко. Огляд 2013 року виявив у медичних журналах лише 150 випадків.

Хоча лікування синдрому чужої руки не існує, симптоми можна звести до мінімуму і в деякій мірі контролювати їх, якщо тримати уражену руку зайнятою та залученою до якогось завдання – наприклад, даючи їй якийсь предмет, який можна тримати в руках. Інші методи лікування включали ін'єкції ботулотоксину.

Синдром Екбома - це тактильна галюцинація, при якій хворі вважають, що вони заражені паразитами або комахами, що повзають під шкірою. Синдром названо на честь Карла Екбома, шведського невролога, який вперше описав цей стан наприкінці 1930-х років.

Точна кількість людей, які страждають на синдром, все ще невідома, але в одному дослідженні повідомлялося про 20 нових випадків на рік у великій спеціалізованій клініці США.

Згідно з метааналізом, на 1223 випадків синдрому Екбома, синдром частіше за все зустрічається серед жінок (дві третини жінок, одна третина чоловіків) і частіше зустрічається у людей старших за 40 років. Симптоми, зазвичай, тривають від трьох до чотирьох років.

Синдром Екбома пов'язаний з кількома станами, включаючи параноїдальну шизофренію, органічне захворювання головного мозку, невроз та параноїдальний розлад особистості. Крім того, може проявитися у людей, які перенесли алкогольну абстиненцію, зловживають кокаїном, перенесли інсульти або страждають від деменції.

Синдром Аліси в країні чудес, також відомий як синдром Тодда. При цьому синдромі у людини спотворюються відчуття тіла, зору, слуху, дотику та простору/часу. Люди з цим захворюванням, зазвичай, сприймають об'єкти як менші, ніж вони є насправді, тоді як люди здаються більшими, ніж вони є насправді. Або ж навпаки: об'єкти здаються більшими, ніж вони є, а люди - меншими. Ці переживання можуть супроводжуватися почуттям параної.

Мало що відомо про те, наскільки поширеним є цей розлад. Найчастіше синдромом страждають  діти та дорослі, у яких діагностували мігрень. 

Люди з цим захворюванням можуть раптово лякатися та впадати в паніку, тому успішне лікування часто включає відпочинок та релаксацію. Найчастіше це досить швидкоплинний стан. В останньому огляді синдрому Аліси в країні чудес повідомляється, що майже половина усіх хворих успішно від нього позбавляється.

фото: відкриті джерела