Аптечні ковбої: головні фільми про наркозалежність

6 жовтня виповнилося 35 років фільму "Аптечний ковбой", який створив кіномоду на фільми про наркотичну залежність – які, чесно кажучи, не особливо віталися у великих голлівудських студіях. Згадаймо, як ця непроста тема прокладала собі шлях на екрани.

"Рано чи пізно ти все одно прийдеш за дозою", - каже наркодилер герою Френка Сінатри у класичному фільмі "Людина із золотою рукою" (1955). Це був перший фільм у Голлівуді, в якому показали людину з героїновою залежністю. Головний герой – невдаха, джазовий барабанщик і картковий шулер, знову потрапляє в героїнове пекло після довгої ремісії.

Цікаво, що роман Нельсона Олгрена, за яким було знято "Людину із золотою рукою", вийшов у 1949 році, за 4 роки до культового "Джанкі" письменника-бітника Вільяма Берроуза, який став у масовій культурі символом героїнової залежності. Але якщо книга Олгрена стала бестселером, то видана бульварним видавництвом повість Берроуза – лише надбанням андеграунду.

Занадто непривабливою була правда про будні наркозалежного з усім її брудом, як моральним, так і фізичним. "Джанкі" читається як сухий звіт про повільне самогубство: письменник у п'ятдесятих опустився на саме дно в Танжері, портовому місті в Марокко, яке славилося у певних колах дешевим героїном. В Америці немедичне використання цього наркотику кримінально переслідувалося з 1924 року.

Синатра в "Людині із золотою рукою" так натурально зобразив у кадрі муки людини, яка переживає "ломку", що фільм закрив тему на довгі роки. Навіть для Нового Голлівуду, який зламав багато табу в кіно, тема наркотичної залежності не становила особливого інтересу – та й що може бути цікавим у персонажі, який живе від уколу до уколу? Героєм (або антигероєм) міг бути наркодилер, як у фільмі "Безтурбо́тний їздець" (1969) або "Французькому зв'язковому" (1971), але не наркозалежний. Все змінилося після "Аптечного ковбою" (1989) Гаса Ван Сента.

У Німеччині ще на початку десятиліття вийшов фільм Улі Еделя "Ми – діти зі станції "Зоо" (1981), знятий за документальною книгою про життя наркозалежної 14-річної дівчинки Крістіани Фельшерінов та її друзів. І книга, і фільм стали шоковим одкровенням для батьків: виявилося, що у сімдесяті західноберлінських підлітків вразила справжня епідемія.

Берлін на рубежі сімдесятих-вісімдесятих став центром міжнародної богеми, тут працювали та розважалися, крім іншого, культові рок-співаки Нік Кейв та Девід Боуї, який спеціально знявся для фільму (в одній зі сцен герої приходять на його концерт). Під час роботи над стрічкою ситуація з наркотиками на вулицях залишалася напруженою. Знімальна група, яка знімала на натурі в неблагополучних районах Кройцберг і Нойкельн, звідки вийшли герої фільму, регулярно натикалася на молодих людей у ​​стані передозування, а одного разу кіношники навіть знайшли у вбиральні велику "закладку" з порошком.

Знятий у документальній манері фільм передає весь жах існування дітей, з яких, окрім головної героїні, ніхто не дожив до повноліття. (Неймовірно, але Крістіана у свої 62 роки продовжує боротися із залежністю). На відміну від гіперреалістичного, навіть брутального фільму однойменний серіал за мотивами книги, що вийшов у 2021 році, вже не викликає шокового ефекту.

"Незалежний" фільм режисера Гаса Ван Сента, знятий ним за смішні 2,5 мільйони доларів, розповідає історію молодого наркозалежного хлопця у виконанні Метта Діллона, який із подружкою та компанією таких же юних друзів грабує аптеки. Одного з другорядних персонажів, наркозалежного священика, зіграв 75-річний Вільям Берроуз, який на той час став національним культурним надбанням.

Дія відбувається на початку сімдесятих років у Портленді – час і місце, на які припадає молодість творця фільму, що надає історії елегійного відтінку, який підкреслюється прийомами "поетичного кіно". На відміну від "крутого" персонажа Френка Сінатри, герої "Аптечного ковбоя" зовсім не схожі на злочинців: вони нагадують дітей, які так і не подорослішали, які захопилися небезпечною грою.

Тут доречно згадати авторську передмову знаменитого фантаста Філіпа К. Діка до його роману "Помутніння" 1977 року, присвяченого темі наркозалежності та подальшого повного психічного розпаду залежного героя. "Ми були дітьми, які загралися на проїжджій частині", - так описує Філіп К. Дік власний досвід наркозалежності. Інфантильність персонажів стане штампом ключових фільмів на тему, які увійдуть у моду у дев'яностих, на хвилі успіху "Аптечного ковбою". А саме "Помутніння" дочекається екранізації з першокласними голлівудськими зірками у 2006 році.

Ворота пекла відчинив Квентін Тарантіно з його "Кримінальним чтивом" (1994), де персонаж Джона Траволти на крупному плані коловся героїном. У дев'яності почалася епоха так званого "героїнового шику" і тісно пов'язаної з героїном музики грандж, на екрани один за одним виходять "Щоденники баскетболіста" (1995), "Куля" (1996) і, нарешті, нещадний "Реквієм за мрією" (2000) Даррена Ароноффскі за романом ще одного знаменитого американського письменника з дна життя – Х'юберта Селбі.

Але незважаючи на підвищену увагу до цих фільмів і глядачів, і критиків, і професійної кіноспільноти, по-справжньому "культовою" стрічкою про залежність, маніфестом і квінтесенцією шалених дев'яностих став не голлівудський фільм, а британський. Мова, звичайно ж, про чорну комедію Денні Бойла "На голці" (1996).

Не дивно: у Шотландії, де відбувається дія більшої частини фільму, і досі катастрофічна ситуація з героїновою залежністю, а рівень смертності від передозувань найвищий у Європі. "Від героїну вимирає покоління фільму "На голці", – констатував у 2019 році у редакційній статті сайт ВВС. Питання, наскільки в цій ситуації винні автори фільму, залишається відкритим".

"На голці" завдяки "кліповій" естетиці відрізняється дуже привабливим візуальним стилем і ритмом, ефектно змонтований і наповнений відмінною музикою, а його інфантильні молоді герої, як і в "Аптечному ковбої", нагадують дітей, що грають. Героїнова залежність показана захоплюючою грою, з якої завжди можна повернутися до "нормального" життя.

Аморальність фільму "На голці" впадала у вічі ще у рік виходу, а його слоган "Вибирай життя" звучав непереконливо, тому сьогодні здається символічним, що "Реквієм по мрії" підвів межу під вольницею дев'яностих. Якщо герої "Аптечного ковбоя", "Щоденника баскетболіста" та "На голці" змогли впоратися із залежністю та розпочати нове життя, то трійця друзів із фільму Даррена Ароноффскі була приреченою з самого початку. 

Як казав наркодилер герою Френка Сінатра, рано чи пізно ти все одно прийдеш за дозою.