Чому "Монополія" — найпопулярніша настільна гра

Листопад — місяць народження найпопулярнішої настільної гри у світі. 5 листопада 1935 року з'явилася економічна гра "Монополія". Спробуємо зрозуміти секрет її довголіття.

Немов на глум, ілюструючи тези Маркса про злочинну природу капіталу, ідея "Монополії" була, по суті, вкрадена. Її винахідник Чарльз Дерроу використав як основу економічну настільну гру "Гра землевласників" авторства Елізабет Мегі, створену за тридцять років до того. У мережі можна знайти жарт, що внесок Дерроу в гру обмежився червоною стрілкою на полі "Старт" (в оригіналі — Go!).

Також він використав топографію міста Атлантік-Сіті, одного з ігрових центрів світу, для створення ігрового поля.

Натхненна ідеями лібертаріанства, Мегі розробила "Гру землевласників", щоб показати згубність монополії на землю для економіки. В основу гри лягли ідеї американського економіста XIX століття Генрі Джорджа. На його думку, всі проблеми економіки США викликані постійним підвищенням орендної плати землевласниками, що посилює соціальну нерівність.

"Гра землевласників" не лише ілюструвала світогляд Джорджа, але й містила їдкі соціальні та політичні коментарі. Наприклад, на картці готелю було зазначено, що "цей заклад ілюструє прірву між класами, оскільки тут приймають лише багатих гостей". Не дивно, що масово видати таку підривну "настолку" Мегі не мала жодних шансів.

До речі, видавництво настільних ігор Parker Brothers спочатку також відмовило Чарльзу Дерроу. І він довів на практиці, що вартий свого винаходу: 5 тисяч примірників, виготовлених власним коштом, були продані протягом першого року. Переиздана Parker Brothers у 1936 році "Монополія" з часом стала найбільш продаваною настільною грою у США.

Далі гра поширилася скрізь, зокрема й у Радянському Союзі, де школярі в 80-х роках азартно грали в саморобні "Монополії" під назвою "Казино". Під час Перебудови талановиті нащадки Дерроу випустили "піратську" версію "Монополії" під назвою "Менеджер", яка передбачувано стала мегапопулярною в СРСР — це була перша економічна гра в країні. Загалом "Монополія" була перекладена понад 40 мовами і продана тиражем понад 250 мільйонів екземплярів по всьому світу.

Чому вона популярна? Навряд чи через захопливість: гра розвивається досить передбачувано, а всі її можливі сценарії давно описані в літературі. Наприклад, щоб перемогти, слід купувати якомога більше нерухомості на перших колах ігрового поля — бажано тієї, яка потрібна іншим гравцям, щоб вони не могли побудувати власну монополію (принаймні швидше за вас). При цьому краще купувати найдешевші вулиці, оскільки будувати монополію на них набагато простіше, ніж на дорогих.

Досвідчені гравці радять також створювати якомога довші "лінії" із власності — тобто купувати якомога більше розташованих поруч полів, щоб суперники не могли їх обійти та змушені були платити оренду. Крім того, слід купувати нерухомість, розташовану одразу після "в'язниці", тому що всі гравці рано чи пізно опиняться на цьому сегменті після "звільнення". 

Нарешті, варто пам'ятати, що пік рентабельності припадає на третій будинок, а залізниці лідирують за співвідношенням витрат і прибутку. Ось, власне, і всі правила успішного монополіста.

Передусім успіх "Монополії" полягає в тому, що гра максимально наближена до реалій ведення бізнесу і вимагає від гравця певної психології. "Гра створювалася як відображення реального життя", — стверджує редакційна стаття сайту ВВС. Недарма "Монополія" стала продуктом Великої депресії — десятирічної економічної кризи, спричиненої неконтрольованим зростанням ринків і перепродукцією товарів та послуг. Аргументи такі: чим більше грошей у гравця, тим більше в нього можливостей примножити свій капітал. Ті гравці, які невдало інвестували свій капітал на початку гри, не мають достатніх ресурсів для успішного розвитку і до самого фіналу не можуть вибратися зі смуги невдач, у яку потрапили. Те, що за правилами банк не може збанкрутувати, лише посилює проблему — оскільки ресурси не обмежені, домінування лідера в грі ніщо не стримує.

Нарешті, у цій грі, як і в житті, все залежить не від наполегливості та працьовитості (як нас намагаються переконати мотиваційні спікери), а від банальної удачі. Як відомо, у перший рік існування 90% стартапів зазнають краху, а ще 50% закриваються через 5 років. Як і в житті, у "Монополії" більшість гравців на полі бізнесу приречені на поразку.