Як формувалося поняття смаку? Або несмак по-давньогрецькі

Ви, мабуть, звертали увагу на те, що талановиту роботу пристроїти важко: треба переконати всіх, що вона має цінність. Що ж до несмаку, то він завжди має попит. І якби Роден торгував гіпсовими кицьками-скарбничками, то, напевно, він не так прославився б, але принаймні мав би набагато більші статки. Протягом усієї історії культури люди по-різному трактували поняття смаку. Подивимося, як це робили стародавні греки.

Давньогрецька скульптура дійшла до нас у копіях, архітектура у руїнах, а живопис у спогадах. Головне джерело – це Пліній Старший, чесний, сумлінний, захоплений, але злегка тупуватий вчений. Йому все здавалося на цьому світі дивовижним, і він прагнув записати відомості про все. Він і помер як справжній учений, під час виверження Везувію, у I столітті до н.е., вивчаючи отруйні випари вулкана.

Невелика частина природної історії Плінія присвячена проблемам мистецтва. Пліній переказує сюжети найвідоміших давньогрецьких картин, які вже тоді були давниною, бо Пліній - це I століття до Різдва Христового, а живопис про який він пише, це V-IV століття до нашої ери. 

Зокрема, серед шедеврів грецького живопису він згадує і твори позбавлені смаку. Наприклад, один художник написав Олену Прекрасну золотими фарбами. Йому сказали: “ти зміг її зробити ошатною, а прекрасною тобі її зробити не вдалося”. 

Інший художник на бенкеті богів, намалював усі постаті без облич, крім Геби та Ганімеда – двох виночерпіїв, і вклав усе своє вміння виключно в них. Картина залишилася незавершеною, адже старші боги мають бути прекраснішими за виночерпіїв, а таланту на це вже не вистачило. 

Пліній також згадує художника Переіка, який мав звичай малювати сміттєві купи. Зараз ми вважаємо, що “сміттєве мистецтво” – це відкриття Раушенберга. Однак Пліній заперечує це і таврує, як несмак.

До нас дійшли роботи художника, який мав звичай малювати фантастичні сцени. Наприклад миша, яка керує слоном, або кицька, яка їде на упряжці з трьох фазанів. 

Пліній пише, що це твори поганого смаку. І ось чому. Мистецтво має правдиво зображати природу. Це принцип мімесису: естетично те, що правдиво зображено. Призначення мистецтва на той час полягало у тому, щоб реалістично зображати навколишній світ. Оскільки у світі й так було замало розумного. І все було зосереджено переважно в Афінах. І, звичайно, у ті часи розумне ретельно оберігали. Це зараз доводиться захищати тварин від людини. А у ті часи звірі були сильнішими. Природа наступала. Але головне - вона була могутньою у самих людях, тому греки всіляко намагалися оберігати розум.

Наприклад, поганий смак у музиці, згідно з Платоном, виявлявся в тому, що з'явилася мода грати на кіфарі і нічого при цьому не співати. Тому що коли ми граємо і при цьому співаємо, зрозуміло, чому слухач плаче. Це через текст. А якщо слухач плаче, а слів немає – значить у ньому прокидається природний, дикий початок. Тому вважалося, що у музиці обов'язковий текст. І нова дурна мода виконувати вірші, не акомпануючи собі при цьому на кіфарі, або грати на кіфарі і не співати, засуджувалась шляхетними давніми філософами та естетами масштабу Платону.

У Стародавній Греції всі сперечалися. Якоб Буркхардт навіть назвав культуру Греції "агональною культурою". Завжди, після загальної трапези, за розкладом йшла суперечка. До наших часів дійшла книга Плутарха під назвою "Застільні бесіди", яка розповідала про такі суперечки. 

Наприклад, у V столітті до Різдва Христового, жили художники Зексіт та Парасій. Вони, як професіонали, сперечалися про те, хто пише реалістичніше. Одного разу Парасій намалював на стіні будинку хлопчика з китицею винограду. Птахи злетілися і почали клювати ягоди. Усі вітали Парасія, але він сам вважав, що картина не вдалася. Чому?  На його думку, якби картина вдалася, птахи не злетілися б. Вони б злякалися хлопчика.  

Зексит свою картину приховував за завісою. Його попросили її відкрити. "Це неможливо, - сказав Зексіт - вона намальована". Тоді Парасій визнав свою поразку: "Мені вдалося обдурити очі птахів, а тобі очі художника".

Втім, якось Зексіт прийшов у гості до Парасія. Парасія не відкривав, проте двері в грецьких будинках не зачинялися. Зексит увійшов і із криком вибіг назовні. Він побачив обличчя Парасія, яке посиніло, очі викотилися, язик вивалився: Парасій вдавився. Коли збіглися люди, то з дому вийшов заспаний Парасій і вибачився перед усіма. Він хотів просто пожартувати над своім другом, тому намалював автопортрет у вигляді шибеника.

Який висновок робить із цього грецька естетика? І потворне може бути прекрасним, якщо воно правдиво зображене.

У IV столітті жила інша пара друзів-суперників - Апеллес та Полігнот. Якось Апеллес залишив на стіні будинку Полігнота риску. Це була своєрідна записка. Без допомоги будь-яких приладів, він зміг зобразити найтоншу рівну лінію. Коли Полігнот прийшов додому і побачив цю лінію, то вписав у жовту риску, не виходячи за її контури, свою ще тоншу, червону. Коли Апеллес прийшов у гості до Полігнота, він побачив, що той кинув йому виклик, і вписав, не виходячи за контури червоної риси, найтоншу чорну лінію, тонше за яку вже не міг намалювати ніхто в Елладі.

Захоплені греки виламали шматок стіни з будинку Полігнота та виставили у Акрополі, згодом цей шматок було перевезено і він став експонатом Пінакотеки Августа. Це була перша абстрактна картина в історії живопису.

Ще в одному змаганні Апеллес намалював без допомоги будь-яких приладів коло діаметром два метри, щоб на це відповісти Полігнот, він безпомилково поставив крапку рівно в центрі кола.

Апеллес говорив про Полігнота: "Ми з ним малюємо однаково добре, тільки я вчасно встигаю прибрати руку від дошки." Тобто надмірність вважалася неестетичною.

Отже, підіб'ємо підсумки. Що ж давні греки вважали несмаком у мистецтві?

• Вигадливість
• Незавершеність
• Сміття та непотріб
• Нереалістичність
• Незрозумілість
• Неточність
• Надмірність

Іванна Довженко