«Прослухала лекцію на другому модулі Комплексної програми. Після неї не можу заснути три ночі. Справа не в лекції, там немає нічого страшного. Але фрази з неї постійно прокручуються у голові. Відчуття, ніби платівку заїло. Раніше зі мною такого не траплялося. Підкажіть, із чим це пов'язано й що робити в подібній ситуації?» (Жанна).
Усі щось обмірковують: вчорашню презентацію робочого проєкту, конфлікт у тролейбусі зі сварливим пасажиром чи невисловлену у сварці фразу. Ці ситуації — безпечні. Людина могла перехвилюватися під час презентації або їй важливі стосунки в парі.
Добре, коли настирливі думки минають. Інше питання — якщо вони не відпускають. Ситуація давно минула, і заїжджена платівка думок уже ні до чого. Хочеться розслабитися, але не виходить. Доходить до роздратування, агресії або безсоння, як у авторки запитання.
Такий процес називається «румінацією»: людина постійно переосмислює ситуацію, знаходить нові інтерпретації або крутить у голові «одну й ту саму платівку».
У румінації якась проблема прихована під матеріальною оболонкою. Наприклад, менеджер провалив презентацію робочого проєкту. Він приходить додому розгублений. «Мене тепер звільнять?», — думає він і йде спати. Щоночі в його голові прокручується картинка презентації. Людина переживає, що її звільнять, залишать без премії або переведуть на нижчу посаду. Презентація — це матеріальна оболонка, за якою стоїть реальний страх — залишитися без доходу.
Так і з прокручуванням лекції. Можливо, авторка запитання підсвідомо зачепилася за якийсь уривок, де спливла її проблема. Лекцію прослухала, але відбиток застряг у голові. Він і створює нав'язливі картинки з минулого.
Що з цим робити? Необхідно знайти проблему, яка наклалася на лекцію. Краще це зробити за допомогою психолога, наставника або колеги. Необхідно вивантажити думки і разом із помічником знайти в спогадах про лекцію темну пляму. Після цього — братися за розв'язання проблеми.
Якщо ви впевнені у власних силах, можете самостійно вивантажити думки за допомогою щоденника емоційного стану. Наприклад, коли думка про лекцію знову приходить у голову, необхідно записати проблемну ситуацію. А поряд — зробити аналіз свого стану:
— За що ви чіплялися у цій лекції?
— Які конкретні фрагменти спадають на думку?
— Що думаєте саме зараз?
— Які емоції відчуваєте: тривожно, сумно, самотньо?
— Чи траплялося таке раніше?
Через кілька годин або наступного дня потрібно виділити час, щоб прочитати й обміркувати написане. Можливо, ви знайдете закономірності, відсієте зайві ідеї. Поступово прийде усвідомлення, що справа не в лекції. Потрібно відпочити, набратися енергії або владнати з начальником ситуацію, що виникла через презентацію.
Якщо ви довго не можете впоратися з проблемою, краще звернутися по допомогу.