Амір Левін та Рейчел Хеллер. Прихильність

Якщо коротко — про різні типи прихильності та про те, як створити гармонійні стосунки.
Наприкінці ХХ століття набула популярності теорія самодостатності. Стверджувалося, що людина цілком може жити одна і при цьому набагато краще реалізувати свій внутрішній потенціал. Усі стосунки, які приносили дискомфорт, слід було розривати, інакше вони могли перетворитися на шкідливу залежність від іншої людини, подібну до наркотичної. У певному сенсі це справедливо, але автори книги, психологи Амір Левін та Рейчел Хеллер, стверджують, що людина — це все-таки соціальна істота, не призначена для самотнього життя, і так було з первісних часів.
Наш мозок має механізм, який відповідає за створення і регулювання зв'язку з нашими близькими — батьками, дітьми, партнерами. Це так звана система прихильності, яка живиться емоціями і допомагає нам почуватися в безпеці поруч із близькою людиною. Так, маленька дитина може в присутності мами відповзти досить далеко і займатися своїми справами, але відразу починає плакати, помітивши її відсутність. Це називається протестною поведінкою. Як не дивно, вона властива й дорослим, які реагують на тривожні сигнали, що вказують на те, що близька людина може зникнути. Часто ми поводимося нелогічно для себе і для інших, не підозрюючи, що це викликано роботою системи прихильності або протестом, коріння якого бере початок у дитинстві.
Звичайно, є зв'язки, продовжувати які немає сенсу. Але це лише означає, що треба шукати нового партнера, а не прирікати себе на самотнє життя через невдалий досвід чи звичку до холостяцького комфорту. Тим часом зараз все частіше обидві статі свідомо відмовляються від постійних партнерів, мотивуючи це своєю самодостатністю.
У самодостатності немає нічого хорошого, стверджують автори. Саме палке кохання чи стабільні надійні стосунки надихають нас, зміцнюють наш дух і збуджують творчу уяву.
Але як не помилитися з вибором? Потрібно мати широкий круг знайомств, можливість вибору і легкість у спілкуванні. Але крім цього, потрібна ще одна річ.
Як показали дослідження, всі ми маємо певний тип прихильності, засвоєний з дитинства. Це манера, у якій люди реагують на близькість. Прихильність буває безпечного, тривожного і уникаючого типів.
Найбільш гармонійним є безпечний тип. Такій людині легко пристосуватися до партнера, з нею тепло, добре і комфортно в близьких стосунках. Тривожний тип прихильності змушує людину постійно відчувати занепокоєння, як тільки вона заводить стосунки: їй весь час здається, що партнер розлюбить, зрадить, піде, з ним станеться щось погане і тому подібне. Їй постійно треба відчувати контакт із коханою людиною і раз по раз отримувати підтвердження, що все гаразд. Багато хто сприймає таку поведінку як нав'язливість, прилипливість чи прихований мазохізм.
Уникаючий тип прихильності означає, що людина будь-яку близькість сприймає як зазіхання на свою незалежність, і чим сильніше тяжіння до партнера, тим більше вона опиратиметься цьому.
Люди з різними типами прихильності по-різному ставляться до конфліктів, сексу, душевної близькості, по-різному проявляють свої потреби і очікування від стосунків. Хороша новина в тому, що більшість людей все ж належать до безпечного типу (приблизно 50%), близько 20% — до тривожного і 25% — до уникаючого. Решта 5% мають змішаний тип, їм властива як тривожна, так і уникаюча поведінка.
Що потрібно, щоб зберегти або налагодити гармонійні стосунки? Для цього, як вважають автори, потрібно визначити, до якого типу прихильності належите ви та ваш партнер, і зрозуміти, як уникати конфліктів, викликаних невідповідністю типів.
Розглянемо кілька ідей, як це зробити.

Улюблений герой нашого часу, починаючи з середини ХХ століття, — це герой-одинак. Сильний, незалежний, позбавлений прив’язаностей, він йде по життю до своєї мети, не озираючись. Цей образ, такий привабливий, зруйнував чимало стосунків, які могли б стати близькими.  

Ще з 20-х років минулого століття в суспільстві вкорінилися теорії, що дітей потрібно виховувати в самостійності, не балувати «сюсюканням», частіше залишати на самоті. М'якість нібито призводить до виховання розпещеної, невпевненої в собі істоти, якій буде важко пристосуватися до суворого дорослого життя. Діти могли годинами плакати, а батьки не брали їх на руки, годували за графіком і намагалися рідше пестити.  

Багато психологів не розуміли, наскільки важливий емоційний зв’язок між матір'ю та дитиною, вважаючи, що немовля сприймає матір лише як джерело харчування. Однак швидко з’ясувалося, що сироти, які отримували достатньо їжі та про яких добре дбали в дитячих будинках, виростали з фізичним і емоційним відставанням та гірше соціалізувалися порівняно з домашніми дітьми. Але навіть коли це було встановлено, незалежність і самодостатність в очах суспільства продовжували залишатися на висоті.  

Улюблена рекомендація сучасних психологів — добробут повинен виходити зсередини і не залежати від іншої людини. Кожен має піклуватися про себе самостійно й оберігати свій внутрішній світ від сторонніх втручань, встановлюючи межі навіть для найближчих. Найгірше, що може статися, — це звикання до партнера, небажання обходитися без нього.  

Як показали багаторічні дослідження Левіна і Хеллер, прихильність може бути справжнім благом для двох навіть на біологічному рівні. Люди стають майже єдиною істотою, від партнера залежить рівень гормонів у крові, тиск, дихання. Двоє регулюють психологічне та емоційне благополуччя один одного. Тож хочемо ми цього чи ні, але взаємна залежність все одно існує, і від цього нікуди не подітися.  

Коли наш вибір партнера вдалий — ми працездатніші, щасливіші, мислимо творчо та переповнені ідеями. Адже ми відчуваємо себе в безпеці.  

А якщо цього почуття немає? Якщо ми не отримуємо від партнера підтримки або нас мучать тривожні думки про те, що він нас неодмінно покине, все йде шкереберть.  

В університеті Торонто проводилися дослідження особливостей серцево-судинних захворювань і гіпертонії, у яких, зокрема, намагалися встановити, як подружні розбіжності впливають на тиск. Виявилося, що для пацієнтів із підвищеним тиском, які перебували в щасливому шлюбі, корисно перебувати в присутності партнера: від цього тиск знижувався до нормальних величин. Існувала й зворотна залежність, якщо шлюб був невдалим: у присутності партнера тиск зростав. Відчуття тривоги й напруження робить нас вразливішими до хвороб. Отже, перебуваючи в невдалих стосунках, ми не лише страждаємо емоційно, але й підриваємо фізичне здоров’я. Тому вкрай важливо не залишатися на самоті й не перебувати в нездоровому, негармонійному зв'язку, радять автори, а знайти партнера, який забезпечить підтримку та безпеку.

Якщо ви зможете визначити свій тип прихильності, ваші невдалі минулі стосунки можна буде побачити під іншим кутом. Ви зрозумієте свої справжні потреби. Якщо тип прихильності вашого партнера конфліктує з вашим типом, ви зможете виробити стратегію, яка допоможе пристосуватися один до одного або уникнути невідповідних стосунків.

Книга починається з прикладу стосунків Тамари, близької знайомої Левіна, та її друга Ґреґа. Тамара зустріла його на вечірці й закохалася. Було ясно, що й Ґреґ був до неї не байдужий. Він приділяв їй знаки уваги й водночас поводився відсторонено. Було зрозуміло, що він не бажав нічого серйозного й не збирався брати на себе жодних зобов’язань. Але Тамара вирішила, що зможе його змінити — адже любов перемагає все. Вони почали зустрічатися, але Ґреґ, у міру зближення, усе частіше уникав зустрічей, посилаючись на зайнятість по роботі. Тамара почала хвилюватися, впевнена, що набридла Ґреґу і він збирається її покинути. Вона часто телефонувала йому, щоб знати, де він знаходиться, і він відкрито висловлював їй своє невдоволення таким поводженням.

Вони то сварилися, то мирилися, їхні стосунки були емоційними гірками. Поступово все життя Тамари зосередилося на Ґреґові, якого це все більше дратувало. Хоча вона і визнавала, що, ймовірно, буде щасливішою без нього, вона ніяк не могла його покинути.

Левін зрозумів, що поведінка пари укладається в його теорію про типи прихильності. У Тамари був тривожний тип, у Ґреґа — уникаючий. Вона хвилювалася, що він її покине, Ґреґ переживав, що Тамара зазіхає на його незалежність, і хотів тримати її на відстані, хоча й любив.

Тривожний тип прихильності, до того ж, викликає в людині прагнення підтримувати стосунки за будь-яку ціну. Тому Тамара довго не могла піти від свого партнера. Її протестною поведінкою були часті дзвінки, його — грубість і ухиляння.

Зрештою, Тамара знайшла в собі сили розірвати стосунки. Вона тепер уміла розпізнавати наречених з уникаючим типом прихильності, які, як з'ясувалося з історії з Ґреґом, були не для неї — жінки з тривожним типом. Незабаром вона зустріла Тома, людину безпечного типу, з якою вони створили гармонійні стосунки.

Як визначити ваш тип прихильності?

Тривожний тип. Якщо взяти приклад із дитинства, то тривожні діти негайно здіймають галас, варто матері не лише вийти з кімнати, а й просто відійти подалі. Коли мати повертається, вони і раді, і злі водночас, і не одразу заспокоюються: щипаються, б'ються та плачуть одночасно. Якщо ви впізнаєте в цій дитині себе, якщо прагнете постійної близькості й водночас не впевнені в собі, швидше за все, ваша прихильність тривожного типу. Переживання забирають у вас багато часу та сил, через постійне занепокоєння ви говорите й робите багато такого, про що потім шкодуєте. Якщо ваш партнер справді близький вам, якщо ви почуваєтеся в безпеці поруч із ним, тоді ви спокійні й щасливі.

Безпечний тип. Дитина з безпечним типом прихильності засмучена, коли мама виходить із кімнати. Але коли вона повертається, вона рада, щаслива та радісно вітає її. У її присутності вона швидко повертається до перерваних занять або гри.

Якщо вам спокійно й комфортно поруч із партнером, і ви не зациклюєтеся на питаннях, чому він дві години не телефонує вам і чи немає в його житті когось іншого, більш цікавого, ніж ви, то ваш тип прихильності, швидше за все, безпечний. Можливо, вас не дуже приваблює романтична буря пристрастей, але зате ви надійні та спокійні, готові прийти на допомогу партнеру будь-якої хвилини й закрити очі на багато його недоліків і слабкостей.

Уникаючий тип. У дитинстві: після того, як мама виходить із кімнати, дитина поводиться так, ніби не помітила цього. Після її повернення вона зовні так само незворушна. Але дослідники виявили, що під час відсутності матері рівень кортизолу (гормону стресу) в крові дитини різко підвищується. Вона знає, що мати може будь-якої миті покинути її, і поступово звикає до цього як до норми.

Якщо вам не подобаються надто близькі стосунки, тісні рамки, які вони накладають, а ваша незалежність і свобода набагато важливіші, ніж почуття партнера, то ваш тип прихильності, швидше за все, уникаючий. Ви хочете близькості та боїтеся її, щоб уникнути болю після неминучого розставання. Автори називають це «тримати партнера на відстані витягнутої руки». Ви нікому не відкриваєтеся повністю, залишаєтеся емоційно далекими, але зате дуже чутливі до будь-якого обмеження вашої свободи.

Змішаний тип. Одночасно уникає близькості та прагне її. До цієї категорії, на думку авторів, потрапляє лише 5% населення. Щоб дізнатися про свої особливості, можна вивчити тривожний і уникаючий тип одночасно.

Звичайно, не менш важливим, ніж ваш власний тип прихильності, є тип вашого партнера. Автори рекомендують наступні методи для його визначення.  

Визначте, чи прагне ваш партнер до інтимної близькості, фізичної та емоційної. Це найважливіший момент. Якщо це явно так, то він належить або до тривожного, або до безпечного типу. Відповідаючи собі на це запитання, постарайтеся бути об’єктивними. Що про це свідчить? Як саме він себе поводить, щоб стати ближче чи, навпаки, уникнути цього? Намагайтеся побачити картину в цілому. Наприклад, якщо жінка з дітьми від попереднього шлюбу не поспішає запрошувати вас до себе додому та знайомити з родиною, для цього може бути кілька причин. Можливо, вона не хоче робити поспішних кроків і думає про те, як вас сприймуть діти. Скільки часу ви зустрічаєтеся? Чи знайомі ви хоча б з кимось із її друзів чи близьких? Збираючи цілісну картину, ви зможете зрозуміти, чи вас тримають на відстані або ж керуються чимось іншим. Якщо відповідь на запитання негативна, тобто партнер явно не прагне до близькості, то його тип прихильності – уникаючий.  

Оцініть, наскільки важливі для партнера ваші стосунки. Якщо він часто заводить розмову про спільне майбутнє, часто цікавиться, чи вірні ви, чи важлива для вас його думка, то він, скоріше за все, належить до тривожного типу. Однак не покладайтеся на один симптом, шукайте різні ознаки, щоб бачити картину в цілому.  

Частіше задавайте відверті запитання і уважніше прислухайтеся до відповідей. Не бійтеся прямо і відверто висловлювати свої потреби. Якщо вам чогось не вистачає у стосунках, так і скажіть. Партнер безпечного типу вас зрозуміє і намагатиметься зробити те, чого ви хочете. Тривожний тип занервується, але зрадіє можливості стати ближче – адже ви з ним відверті. В уникаючого типу запитання в лоб викликають явне роздратування і відхід від відповіді.  

Іноді мовчання промовистіше за слова. Недосказаність теж багато про що говорить.  

Ось приклади, які наводять автори.  

Під Новий рік молодий чоловік поцілував свою дівчину і сказав: «Як я радий, що ми разом. Сподіваюся, цей рік стане першим із багатьох-багатьох років разом». Дівчина поцілувала його, але нічого не відповіла. Через пару місяців вони розійшлися.  

В іншій парі дівчина дорікала хлопцеві, що вони ніколи не планують спільного майбутнього. Між тим їй було б набагато приємніше і спокійніше, якби вони це робили. Хлопець просто змінив тему, а при поверненні до неї проігнорував питання. Дівчина сама відмовилася зустрічатися з ним. Так мовчання говорить краще за слова.  

Іноді у авторів під час досліджень складалося враження, що люди, які запекло охороняють свою незалежність, ніби спеціально шукають партнерів, які будуть на неї зазіхати. А тих, хто шукає близькості та тепла, приваблюють холодні люди, готові відштовхнути тих, хто підійшов занадто близько.  

Усе це відбувається тому, що кожен тип шукає в оточуючих підтвердження своєму сценарію. Люди уникаючого типу впевнені, що вони сильні та незалежні, але на цю незалежність періодично будуть зазіхати. Тривожному типу не вистачає близькості, при цьому їм здається, що вони вимагають від партнера занадто багато і незабаром набриднуть йому.  

Кожен тип знову і знову відтворює свій сценарій стосунків, тому тривожні та уникаючі підсвідомо тягнуться один до одного. Однак нічого доброго з цього не виходить. Відносини перетворюються на емоційні американські гірки, особливо для тривожного типу. Партнер холодний, віддалився, дратується через дрібниці — це викликає біль і протестну поведінку: сварки, нескінченне з'ясування відносин, спроби викликати ревність, постійні дзвінки. Партнер проявив трохи теплоти і ніжності — всі прикрощі забуті, їх і далі цінують і бояться втратити. Іноді такі гірки сприймають за справжню пристрасть, але це просто зіткнення двох різних типів. Щоб розвиватися і зростати, нам потрібні не стрясіння та потрясіння, а теплі, рівні, безпечні відносини.  

У приклад автори наводять Райана і Шону. У Райана був тривожний тип прихильності, у Шони — безпечний. Одного разу він зателефонував їй перед діловою зустріччю, але вона не відповіла. Він передзвонив — вона скинула дзвінок. Ображений Райан вимкнув свій телефон, обмірковував плани помсти і під час ділової зустрічі постійно відволікався на сторонні думки. Через годину Шона написала СМС: вона не могла відповісти, тому що її бос стояв поруч із нею. Людина з безпечним типом прихильності може легко заспокоїти тривожного, не доводячи справу до проявів протестної поведінки, і ставиться до нього спокійно та з розумінням.

Багато сучасних психологів радять демонструвати партнеру незалежність та певну таємничість, дати йому зрозуміти, що у вас є своє життя та інтереси, про які він нічого не знає. Це проявляється в тому, щоб, наприклад, не бігти на побачення за першим зовом, пославшись на зайнятість — хоча насправді ви нічим не зайняті.

Вважається, що такі прояви самостійності та незалежності змусять партнера поважати вас і зважати на вас. Однак ви просто вводите його в оману, граючи роль людини, не схожої на вас. Куди краще, радять автори, відверто розповісти партнерові, чого ви від нього хочете, і чим раніше, тим краще. Якщо це його відштовхне, це не ваш партнер.

Розкажіть партнерові про свої потреби. Адже якщо вони не задовольняються, то ви не будете щасливі по-справжньому.

І не намагайтеся змінити себе, щоб сподобатися іншому. Краще подумайте, чи зможе він дати вам щастя та безпеку, та й взагалі заздалегідь з'ясуйте, чого він від вас чекає.

Таке відверте спілкування, або ефективна комунікація, не може образити партнера і підштовхує його самого до такої самої відвертості. Якщо він ухиляється від відповідей, розцінюйте це як знак попередження.

У приклад автори наводять Ітана та Лорен. Ітан кілька разів запрошував Лорен у кафе, на пляж, потанцювати до клубу, і завжди при цьому дзвонив першим. Однак далі спілкування справа не просувалася. У Лорен був тривожний тип, і вона вирішила, що просто не подобається Ітану. Але чому він тоді так прагне із нею зустрічатися?

Після довгих роздумів вона вирішила поговорити з ним начистоту, щоб аби не марнувати свого часу. Вона запитала, чого він хоче від неї і чому уникає розвитку відносин. Ітан сказав, що вона йому дуже подобається, але платонічно, а у фізичних контактах він взагалі не зацікавлений. Він уже зустрічався з іншими жінками, і стосунки розпалися дуже швидко. Після невеликого тиску Ітан зізнався, що не впевнений у своїй сексуальній орієнтації і йому потрібен час, на те, щоб остаточно визначитися. Вони залишилися друзями, але Лорен вже не розглядала його як потенційного партнера. Не вияви вона прямоту, ця історія могла б тягтися нескінченно.

Інший приклад ефективної комунікації: 40-річна Джена прямо говорила потенційним партнерам, що вона не має часу на всякі нісенітниці, вона хоче дітей і стабільних стосунків, і чим швидше, тим краще. Не зацікавлені в цьому хлопці відразу відпали, зате з'явився Нейт, якого привабила її щирість і відвертість, і те, що вона знає, чого хоче. Вони стали батьками двох дітей. 

Знаючи про свою модель мислення, ви маєте навчитися придушувати шкідливі сценарії, що ведуть до розриву стосунків із будь-якою людиною, яка хоче зблизитись.

Насамперед зверніть увагу на такі ознаки.

Не піддавайтеся першому пориву. Якщо хтось спочатку закрутив вам голову, а потім ви раптово виявили у нього купу недоліків і зрозуміли, що це не ваш варіант, це цілком можливо включенням сценарію уникнення. Можливо, через це ви спотворюєте картину, і вам все одно потрібна близькість.

Частіше давайте партнеру відчути свою підтримку. Тоді він не турбуватиметься через те, що ви цілий день не дзвонили і не буде підозрювати вас у зраді.

Його тривога послабшає, і ви відчуєте себе більш вільним та незалежним.

Але краще все ж таки вибирати не тривожного, а надійного партнера, який дивитися крізь пальці на ваші волелюбні виверти і цінуватиме ваші позитивні якості. У таких відносинах, можливо, і менше гостроти, зате менше і сварок, і образ, і надриву.

Якщо у вас уникаючий тип, то ви схильні бачити якості партнера крізь криве дзеркало та приписувати йому неіснуючі мотиви. Постарайтеся бути об'єктивним. Нагадайте собі, що ви вирішили бути разом, а це передбачає готовність до терпимості та компромісів. Не зациклюйтеся на його недоліках, зосередьтеся на перевагах.

Уникаючий тип схильний ідеалізувати своїх колишніх партнерів. Але якби ви дійсно його любили, ви були б разом і зараз. Все це ілюзія, яка не дає зосередитись на сьогоденні.

Проводьте разом дозвілля, робіть щось разом із партнером – це допомагає природному зближенню. 

Багато хто, особливо люди з тривожним типом прихильності, після такого досвіду ставлять на собі хрест, і даремно. Потрібно не опускати руки і продовжувати спілкуватися з іншими людьми. Інакше як ви знайдете споріднену душу? За законом ймовірності, вважають автори, чим з більшою кількістю людей ви зустрічаєтеся, тим вищі ваші шанси зустріти свого єдиного.

Коли у вас тривожний тип прихильності, ви повністю зосереджені на комусь одному і схильні прив'язуватися дуже швидко, буквально після першого поцілунку. І ось ви вже не можете думати ні про що інше і готові зі шкіри вилізти, щоб зберегти стосунки — а ви ж навіть не знаєте цієї людини, і ще не розумієте, подобається вона вам чи ні. Не поспішайте, дайте собі можливість озирнутися, оцінити об'єктивніше потенційних партнерів. Коли є можливість вибору, ви швидко виключите невідповідні варіанти, що змушують вас відчувати невпевненість і тривогу, і не витрачатимете на них час.

Звичайно, розрив будь-яких стосунків, навіть жахливих, завжди приносить біль. Будьте готові її пережити - вона проходить, і розбите серце рано чи пізно знайде втіху.

Більшість рецензентів позитивно оцінюють книгу Аміра Левіна і Рейчел Хеллер, відзначаючи, що вона по-новому змушує подивитись на наші уподобання і зрозуміти механізми, якими вони обумовлені. У багатьох прикладах ви впізнаєте своїх знайомих, близьких, та й себе також. Те, чому багато людей не знаходять пояснення, автори книги пояснюють цілком зрозумілими причинами. Це знання допоможе багатьом людям якщо не позбутися самотності, то принаймні знайти ясний погляд на світ. 

У книзі є безліч прикладів та тестів, що допомагають визначити тип поведінки та прихильності.

Головне, що автори намагаються донести до читача, стосунки не можна залишати без розвитку, кидати на волю випадку. Не варто також керуватися поширеними міфами та суспільними стереотипами. Принципи прихильності — результат багаторічних досліджень авторів, і їх вивчення та застосування принесе величезну користь відносинами.

Переклад українською Вікторії Ширшової, читає Вадим Гасанов