Ехоїзм: протилежність нарцисизму. Психологи дали пояснення

У сучасному суспільстві увага до нарцисизму та його проявів залишається на високому рівні. Люди часто задаються питаннями, що стосуються нарцисизму: чи є вони самі нарцисами, чи перебувають вони у стосунках з нарцисами, чи мають нарцисичні риси їхні керівники або навіть їхні домашні улюбленці. Однак набагато менше уваги приділяється протилежному явищу — ехоїзму.

Щоб глибше зрозуміти ехоїзм, необхідно звернутися до його міфологічних коренів, з яких виникли терміни «нарцисизм» і «ехоїзм». У грецькій міфології Ехо була німфою, що мала прекрасний голос, за допомогою якого вона відволікала Гер, дружину Зевса, не дозволяючи їй викрити зраду чоловіка з іншими німфами. Коли Гера зрозуміла, що її обманюють, вона наклала на Ехо прокляття, позбавивши її здатності говорити власними словами; відтоді Ехо могла тільки повторювати останні слова, вимовлені іншими.

Покарання було важким для Ехо, але її справжні страждання почалися, коли вона закохалася в Нарциса — мисливця, відомого своєю винятковою красою. Нарцис жорстоко відкинув Ехо, оскільки вона не могла висловити свої почуття власними словами, що призвело до її відчаю і зникнення, залишивши від неї лише ехо її голосу.

Подібно до міфу, ехоїсти схильні зосереджуватися на задоволенні потреб інших, ігноруючи власні бажання і страхи. Вони уникають вираження своїх думок і емоцій через побоювання, що це може призвести до почуття сорому або втрати любові. Ехоїсти володіють високою емпатією, але уникають або відкидають увагу до себе.

Серед інших характеристик ехоїзму можна виділити нездатність встановлювати особисті межі, схильність до самокритики і мінімальні вимоги до інших через страх обтяжити їх або здатися занадто вимогливими.

У міфі Нарцис і Ехо представляють собою протилежні, але взаємопов'язані сутності. Для того щоб зрозуміти ехоїзм, важливо також розуміти нарцисизм, оскільки ці явища займають протилежні кінці одного спектру.

Ехоїсти і нарциси можуть бути приваблені один до одного. Хоча може здатися, що нарцис грає роль агресора, а ехоїст — жертви, насправді обидва задовольняють певні психологічні потреби. Нарцис прагне монополізувати увагу без загрози своєму его, тоді як ехоїст, навпаки, знаходить задоволення в ухилянні від уваги і зосередженні на потребах партнера.

Якщо вийти за межі спрощених дихотомій «добрий-поганий», стає зрозуміло, що як надмірний нарцисизм, так і ехоїзм можуть мати катастрофічні наслідки як для самої людини, так і для оточуючих. У міфі і Нарцис, і Ехо гинуть у молодому віці, страждаючи від незадоволених потреб і неправильного вибору. У наш час нарцисичний розлад особистості (крайня форма нарцисизму) і ехоїзм (хоча в психіатричній класифікації відсутній аналог нарцисичного розладу для ехоїзму) можуть сприяти розвитку психічних захворювань, соціальної ізоляції та самотності.

Водночас, помірний, а іноді й трохи підвищений рівень нарцисизму, особливо грандіозного нарцисизму (вираженого в перебільшеному почутті важливості і прагненні до статусу та влади), може бути корисним. Дослідження показують, що помірні рівні грандіозного нарцисизму пов'язані з підвищеною стійкістю до психічних розладів і поліпшенням продуктивності в умовах стресу. Наприклад, у стресових ситуаціях, що вимагають виконання когнітивних завдань, люди з грандіозним типом нарцисизму здатні ігнорувати хибну інформацію і зосереджуватися на завданні.

Однак, щоб зрозуміти, коли нарцисизм або ехоїзм стають токсичними, необхідно переглянути підхід до сприйняття людської природи. Замість того щоб розглядати риси особистості як фіксовані і незмінні (наприклад, людина або ехоїст, або ні), слід зосередитися на тому, як поведінка і особистість змінюються залежно від вимог складного соціального середовища, в якому ми живемо.