Нове дослідження: страх старіння насправді є страхом перед невідомим

Людство вступило в епоху, коли досягнення похилого віку вважається чимось повсякденним, а не є привілеєм, доступним виключно вищим верствам суспільства.

У світі близько 79% жінок та 70% чоловіків можуть розраховувати на досягнення віку 65 років та старше. При цьому багато європейців вважають старіння небажаним і навіть лякаючим явищем. 

За даними досліджень, тривога, яку викликає старіння, може бути лише страхом перед невідомим. А зацикленість сучасного суспільства на «культі молодості» викликає страх того, що людина стає слабкою та незатребуваною. Також вносять свій внесок і рекламні компанії антивікових препаратів, які закріплюють впевненість у тому, що старіння – не привабливе явище взагалі.

Деякі люди так бояться старіння, що цей страх переходить у патологічний стан - гераскофобію, яка, у свою чергу, веде до ірраціональних думок та поведінки, наприклад, до підвищеної уваги до свого здоров'я та хвороб, а також до приховування свого віку та вікових змін.

Наприклад, Брайан Джонсон, 45-річний американський бізнесмен, витрачає мільйони доларів на рік, щоб досягти фізичного віку 18-річної людини.

Спроби повернути час назад були завжди, чого вартували лише молочні ванни Клеопатри чи криваві, які приймала Елізабет Баторі. Але зараз мова не про те.

Наукова праця, опублікована в 2019 році професором генетики Девідом Сінклером в Гарвардському університеті, говорить про те, що потенційно можна зупинити поділ клітин для того, щоб продовжити життя.

Згідно з його теорією, перепрограмування ДНК може оновити пошкоджені або постарілі тканини, а також уповільнити процес старіння. Але є одне суттєве “але” — за словами психологів, нові теорії та нові наукові розробки, про які пишуть у ЗМІ, посилюють страх перед старінням у рази.

Цікаво, що люди не завжди боялися старості. У багатьох культурах люди похилого віку були більш ніж шанованими. 

До речі, у багатьох культурах ця традиція збережена й досі. Наприклад, у стародавньому Китаї існувала культура поваги та звертання за порадою до старших членів родини. Те саме стосувалося і середньовічної Європи, де високо цінувалися досвід і мудрість людей похилого віку.

Однак промислова революція на Заході у XVIII столітті призвела до культурного зрушення, в результаті якого люди похилого віку були виключені із суспільства і стали вважатися непродуктивними. Люди, які пережили працездатний вік, поряд з людьми з невиліковними захворюваннями, розглядалися суспільством як «не дієздатні», які вже потребують постійної допомоги.

З початку 20 століття поводження з людьми похилого віку набуло іншої форми. Введення універсальних пенсійних систем зробило старіння центральною проблемою систем соціального забезпечення. Але, оскільки вимоги до соціальної та медичної допомоги зросли, старіння все частіше сприймається як тягар для суспільства.

Дослідження, яке аналізує відповіді 1200 дорослих американців, які брали участь в опитуванні «Образи старіння», проведеному Американською асоціацією пенсіонерів, говорить про страх перед невідомим, а не про страх перед самим процесом старіння. До того ж, цей страх ще й ускладнюється тим, що старші та молодші покоління живуть окремо.

Вчені припускають, що зараз життєво важливо створити систему, яка дозволяє старшому та молодому поколінням більше взаємодіяти в повсякденному житті. 

У серії, що складається з трьох досліджень, проведених у Великобританії в 2016 році, були проаналізовані та порівнянні ефекти прямого контакту, тривалого контакту та взаємодії між молодими (у віці від 17 до 30 років) та літніми людьми (65 років і старше). Результати показали, що якісні прямі контакти між поколіннями можуть покращити ставлення молодих людей до людей похилого віку, особливо якщо вони підтримуються роками.

Дослідження показують, що ці контакти можуть не тільки покращити емоціональний стан людей похилого віку, але й допомогти молодим людям усвідомити старіння, як цінний та повноцінний етап життя.

Занепокоєння щодо старіння – це нормально. Це так само, як ми відчуваємо тривогу на інших етапах життя, наприклад, у підлітковому віці або у шлюбі. Але ось у чому справа: замість того, щоб розглядати старіння як небезпеку, що насувається, важливо усвідомити, що це всього лише частина життя.