Девід Бернс. Мистецтво вирішення конфліктів

Якщо коротко - про те, як нормалізувати проблемні стосунки, як запобігати сваркам ще до того, як вони витягнуть із вас усю енергію, і як спілкуватися з важкими людьми.

Коли ми роздратовані, дуже складно сприймати конфліктну ситуацію неупереджено. Ми починаємо критикувати іншу людину. Сподіваємося, що після наших слів вона візьметься за розум. Але це лише посилює конфлікт. Співрозмовник ще більше закривається у собі, або вступає у відкриту суперечку. Сварка перетворюється на сутичку, після якої залишається відчуття незадоволенності та образи.

Як уникнути сварки та її наслідків розповідає Девід Бернс у своїй книзі «Сваритися не можна миритися». Він розробив підхід міжособистісної когнітивної терапії, який допоможе вирішити будь-яку суперечку. На його думку, зазвичай, причина конфлікту у нас самих, але ми цього не помічаємо через власні страхи, образи, злість та пиху. Не так легко побачити себе зі сторони. Коли ми засмучені чи злі, наш мозок спотворює картину сприйняття. Ми починаємо звинувачувати оточуючих і бачимо все у сірих тонах. Коли дві людини сприймають проблему не такою, якою вона є, їм складно домовитися. Варто лише одному з них змінитися, як проблему буде вирішено.

Суть методу Бернса полягає у тому, що людина починає концентруватися на своїй ролі у взаємовідносинах. Вона перестає звинувачувати співрозмовника та зосереджується на аналізі ситуації. Це болісний процес, він вимагає рішучості та твердості. Не кожен може визнати свою провину у конфлікті, особливо якщо ваш опонент вам неприємний. Однак це єдиний спосіб досягти результатів, тому що змінити поведінку іншої людини практично неможливо, на відміну від своєї.

Книга «Сваритися не можна миритися» - це практичний посібник не лише для тих, хто часто конфліктує, а й для усіх, хто має труднощі у спілкуванні з людьми. Вона допомагає опанувати п'ять секретів ефективного спілкування: прийоми, що обеззброюють, вміння співпереживати, правильно ставити питання, висловлювати свої почуття відкрито і підтримувати співрозмовника. Кожен прийом має свої тонкощі та підводні течії, про які автор розповідає, використовуючи приклади зі своєї багаторічної практики. Окрім того, він дає поради, як налагодити стосунки зі складними у спілкуванні людьми: скигликами, тиранами, впертими, критиками, «нарцисами» та ревнивцями.

Бернс порівнює гармонійні взаємини із грою на фортепіано. Не в кожного виходить відразу добре грати. Вам потрібно багато займатися та бути старанним, і результати обов'язково будуть. Кожен може опанувати навички спілкування. Для цього не потрібно нічого надприродного. Тільки віра в те, що методика дійсно працює, бажання налагодити стосунки з іншою людиною та використання здобутих знань.

Про те, як це зробити, автор має кілька важливих ідей.

Проблеми у взаєминах турбують будь-яку людину незалежно від її чутливості. Навіть легка недомовка із сусідом по сходовому майданчику може зіпсувати настрій на весь день, а тяжкий та затяжний конфлікт із рідними отруює життя на тижні, а то й на роки.

Психологи намагаються зрозуміти причину конфліктної поведінки, щоб полегшити життя людству. Якщо ми знатимемо, у чому причина сварок, їх можна буде уникнути. Деякі психологи дотримуються "теорії дефіциту", яка пояснює причину конфлікту, але не допомагає його вирішити.

Згідно з цією теорією, ми сваримося з людьми, через те що не вміємо правильно взаємодіяти одне з одним. Ми хочемо як краще, але не знаємо, як поводитися. У школах та університетах не викладають норми та правила спілкування. Кожна людина навчається на власному досвіді, з якого в неї складаються власні уявлення про нормальну поведінку. Найчастіше ці уявлення кардинально різняться у різних людей. Тому у сварці замість того, щоб вислухати партнера, ми під впливом образи та емоцій починаємо його критикувати та ображати. Проблема лише посилюється.

Інші вчені бачать причину конфліктів у тому, що ми самі себе накручуємо. Припустимо, умовний чоловік забув привітати дружину з річницею весілля. Роздуми про неприємний момент створюють високу напругу. Ми концентруємося на проблемі і злимося на те, що інша людина не виправдала наших очікувань. Погіршується загальний стан. Ми стаємо схильними до помилкових оціночних висловлювань. Під час сварок, під впливом емоцій ми часто навіюємо собі щось і починаємо в це свято вірити. Так, дружина починає думати, що чоловік її не любить, якщо забув про річницю. Стає складним залишатися об'єктивним і не піддаватися емоціям, які змушують бачити усе в чорному кольорі.

Часті причини такої поведінки – це низька самооцінка та поступове погіршення стосунків. Якщо людина не знає, як полюбити і прийняти себе, виникають проблеми у взаємодії з іншими. А коли стосунки переживають критичний момент, люди потрапляють у пастку негативних думок. Наприклад, пара вже не отримує задоволення від спілкування один з одним, кількість критики та негативних емоцій збільшується. Відповідно, помилкових та оціночних висловлювань стає лише більше. Як єдиний вихід пара бачить розставання або розлучення.

Страх виглядати дурним та скривдженим змушує нас займати оборонну позицію. Замість того, щоб конструктивно поглянути на критику, ми ховаємося за сарказмом і образами іншої людини. Намагаємося показати, що сварка анітрохи не зачіпає наших почуттів.

Психологи, які дотримуються теорії дефіциту, радять бути більш відкритим та доброзичливим. У момент сварки не дозволяти собі «виходити з себе» і не судити іншу людину надто суворо. Але той, хто хоч раз сварився, розуміє, наскільки це складно. Особливо, коли конфлікт відбувається з тими, хто нам неприємний. Багато людей потопає у своїх образах і навідріз відмовляються змінюватися. Тим паче, першими. При цьому помилкова оцінка інших під впливом емоцій може настільки деформувати свідомість, що людина взагалі перестає бачити свою провину та критикує всіх, тільки не себе.

Девід Бернс пропонує використовувати новий підхід у вирішенні конфліктів - міжособистісну когнітивну терапію, яка допоможе звільнити розум від омани. На його думку, у будь-якому конфлікті можна простежити одні й ті самі закономірності. Ми не визнаємо своєї провини, вважаємо себе жертвою, відповідно продовжуємо конфліктувати. Як тільки ви перестанете звинувачувати іншого та сфокусуєтеся на зміні себе, навіть затяжний конфлікт швидко вирішиться. Варто тільки цього забажати.

Ми отримуємо багато негативних емоцій від сварок, але все одно не хочемо їх припиняти. Іноді причина полягає не лише в тому, що ми не знаємо, як це зробити. Ми просто не хочемо бути в дружніх чи хоча б у нейтральних стосунках із тими, кого недолюблюємо чи зневажаємо. Стіна холоду та явна зневага з нашого боку запобігає будь-якому спілкуванню з такими людьми. Ми не хочемо спілкуватися з ними, а вони - з нами.

У кожної людини свій мотив для такої поведінки. Наприклад, чоловік мститься своїй колишній дівчині, яка віддала перевагу іншому. Він ніяк не хоче її пробачити і тільки потопає у своїй злості. Інша людина миттєво спалахує при найменшій критиці і починає ображати кривдника, оскільки не терпить ніякого несхвалення себе та своїх дій. На її думку, вона - найкраща. 

Іноді причина сварок - гордість. Ви розумієте, що не праві, але не можете в цьому зізнатися і продовжуєте конфлікт. Список мотивів можна лише продовжувати. Жага влади, контролю, справедливості, правди, жалість до себе та звичайна вредність, спонукають поводитися з іншими агресивно і не йти на перемир'я.

Щоб налагодити стосунки, потрібно позбутися прихованих негативних мотивів та докласти всіх зусиль для створення довірчих та теплих стосунків.

Спочатку поміркуйте над відносинами, які хочете поліпшити. Для глибшого аналізу автор пропонує пройти тестування. Кількість набраних балів покаже, наскільки ви задоволені своїми стосунками. Для більшого ефекту запропонуйте вашому партнеру пройти такий же тест. Можливо, результати вас здивують та дадуть матеріал для роздумів. Наприклад, ваша дружина здається задоволеною та щасливою, а результат тесту покаже, що вона вже кілька років не відчуває близькості. Чим більший ваш емоційний зв'язок з людиною, тим більш схожими виявляться ваші результати.

Конфлікт може розвиватися за трьома сценаріями. Ви ігноруєте ситуацію, припиняєте взаємодію з людиною, або покращуєте стосунки. Більшість людей обирають перший варіант через лінощі та страх кардинально змінити своє життя. Тому шлюб із людиною, з якою давно вже пов'язує лише спільна квартира та діти, здається не таким вже й поганим. Спілкування з друзями, з якими нема про що розмовляти, завжди можна підсолодити келихом смачного вина та гарним рестораном. Багато хто навіть не намагається налагодити стосунки і одразу розриває їх за виникнення найменших труднощів. Такі люди дотримуються позиції, що неможливо потоваришувати з усіма, тому у деяких випадках не варто навіть старатися.

Ці два шляхи — найлегші і не вимагають від вас багато зусиль. Але при цьому ви перебуваєте в стані стресу та недомовленості. Ви не отримуєте тих емоцій, які приносять справжні та щирі стосунки. Це негативно впливає на емоційне здоров'я. Не кажучи вже про затяжні сварки та образи, які забирають усі душевні сили.

З роками будь-яка конфліктна ситуація лише посилюється. Іноді люди забувають навіть причину сварки, але зберігають у собі образу іншу людину. Чим більше часу минає, тим складніше помиритись і піти на зустріч. Ігнорування конфлікту та повне припинення спілкування з людиною - не найкраще рішення. Ви все одно переживаєте та думаєте про цю ситуацію. Тому Бернс рекомендує вирішувати конфлікт негайно і не одсувати проблему на безрік.

Мало хто намагається розібратися у своїх стосунках та зрозуміти, в чому причина конфлікту. Існує три варіанти - чекати поки зміниться інша людина, змінити її самостійно або придивитися до своєї поведінки. Найбільш ефективний, та водночас і болісний спосіб досягти результату - змінити себе. Це буде зовсім непросто, але на кону стоять теплі та довірчі стосунки, заради яких варто піти на цей крок.

Подумайте, чому ви звинувачуєте іншу людину. Що стоїть за вашим звинуваченням. Наприклад, ви почуваєтесь краще, коли розповідаєте друзям, як погано з вами обійшовся ваш старий друг. Співчуття та жалість друзів надає вам сил та енергії.

Автор рекомендує записати на папері переваги та недоліки звинувачення інших людей.

Якщо ви бачите більше недоліків у звинуваченні оточуючих, вам вдасться впоратися з конфліктними ситуаціями. Якщо ні, то люди, заради яких ви хотіли б змінитись, вам не дуже і важливі і вас повністю влаштовує ваше становище. Дослідження показали, що люди, які звинувачують у всьому інших, більш озлоблені і незадоволені своїми відносинами. З часом ця ситуація лише посилюється. Терапія не дає потрібних результатів. Однак не варто впадати в іншу крайність і надто критично ставитись до себе. Зайва самокритика призводить до депресії та бажання закритися від усього світу.

Золота середина усвідомлення своєї провини — це почуття особистої відповідальності. Коли ви з повагою ставитеся до думки вашого опонента, готові його вислухати та визнати свої недоліки. Важливим є і відкритий прояв почуттів. Наприклад, колега заявляє, що результат вашої роботи нічого не вартий. Перша реакція будь-якої людини — злість та бажання захистити себе будь-якими способами. Але це позиція ображеної людини. Можливо, критика має частку істини. Девід Бернс закликає спокійно подякувати співрозмовнику за критику, пояснити свій емоційний стан, викликаний такими словами, і спробувати зрозуміти чужу позицію.

Секрет взаєморозуміння простий — вміння слухати, співпереживати, правильно висловлювати свої думки і з повагою ставитись до партнера, щоб він не говорив. При поганому спілкуванні все відбувається з точністю навпаки. Ми не хочемо слухати співрозмовника, закриваємося у собі та переходимо на особистості, забуваючи про просту повагу. Кожна сварка індивідуальна, але найчастіше в ній можна простежити механізми однієї і тієї самої поведінки. А якщо ми знайшли закономірності сварок, вивести рішення стає легше.

Автор пропонує завести «Журнал взаємин», який допоможе вам побачити свої слабкі місця у спілкуванні. Для початку згадайте конкретну людину і сварку з нею. Важливо письмово вести журнал та використовувати для аналізу найбільш конфліктні випадки. Ідея журналу полягає в тому, щоб подивитися на себе збоку. Ви записуєте, що вам сказав кривдник і як ви на це відреагували. Можливо, ваша реакція спровокувала ще більший конфлікт, а не розв'язала його. Потрібно опрацювати цю ситуацію ще раз і придумати нову відповідь, яка б допомогла уникнути сварки з цією людиною. У дужках запишіть, які прийоми ефективних відносин ви використовували у вирішенні конфлікту. Бернс рекомендує працювати над журналом п'ять-десять хвилин на день. Не обов'язково виконувати всі завдання одразу. Краще розбити їх на різні дні. Свіжий погляд на завдання дозволить побачити більше слабких місць.

Коли ви аналізуватимете ситуацію, постарайтеся не думати про помилки, яких припустився ваш співрозмовник.

Ми схильні до критики інших та до виправдання себе.

Набагато простіше думати, що для вирішення конфлікту іншим потрібно змінити свою поведінку. Але змінити іншу людину складно. Чим більше ви на цьому наполягатимете, лаючись і ображаючись, тим агресивнішою та впертішою ставатиме інша людина.

Як тільки ви зосередитися на своїй поведінці, стане зрозумілою суть проблеми. Ви зрозумієте, коли ненавмисно відповідали грубо чи сипали образами. Зазвичай так відбувається у пориві агресії, тому це важко розрізнити. Вас перестане дивувати агресивна позиція іншого, коли ви побачите, що це лише реакція на вашу поведінку. Коли ви зміните своє ставлення, зміняться і ваші стосунки з цією людиною. Подібна самокритика потребує мужності. Не так легко подивитися на себе збоку та визнати свої недоліки.

Існують прийоми, які можуть допомогти вам повністю управляти конфліктною ситуацією. Ви зможете не лише запобігти, але й вирішити будь-який конфлікт. Головне розуміти, як працює психіка іншої людини. Людям важливо щоб їх почули та зрозуміли. Наприклад, ви посварилися з дружиною, тому що вона вважає, що ви надто мало часу приділяєте родині. Постарайтеся визнати, що можливо вона має рацію і вам дійсно варто приділяти більше часу близьким. Пообіцяйте їй, що, наприклад, вихідні ви повністю присвятите сім'ї, а не будете розбиратися з робочими питаннями. Як тільки ви відкрито визнаєте свою неправоту, ситуація кардинально зміниться. Ваш співрозмовник замислиться над тим, що повівся занадто різко і навіть грубо з вами. Не виключено, що він відчує вину і вибачиться.

Не обов'язково насправді вважати, що ви вчинили неправильно і повинні в цьому розкаятися. Це лише спосіб вирішити конфлікт, використовуючи знання психології.

Парадокс полягає в тому, що коли ви визнаєте свою провину, ви доводите, що насправді її немає. І інша людина теж починає в це вірити.

Однак не так просто визнати свою неправоту. Заважає гордість та внутрішній страх. Виникає питання, чому саме я мушу визнавати свою неправоту і раптом від цього похитнеться мій авторитет. Багато людей точно знають, що вони вчинили несправедливо і погано. Їм соромно визнати свою провину. Наприклад, у затяжному сімейному конфлікті, батькові сімейства не так легко погодитися з тим, що він справді поганий батько та приділяє занадто мало уваги своїм дітям. Але як тільки він це скаже, діти побачать, що він не такий безсердечний і черствий, яким він здавався довгі роки.

Ще одна причина полягає в тому, що ми не бачимо конструктивності у критиці. Цілком можливо, що вас критикують просто так. Вам кажуть, що ви надто швидко досягли успіхів у фірмі через ваші тісні стосунки з начальником. Хоча ви вже кілька років працюєте без вихідних і справді багато робите. У такому разі, постарайтеся уважно вислухати свого опонента та приділіть йому увагу. Він вважає, що каже вам щось важливе. Не чіпляйтеся до його слів, а подякуйте йому за те, що він поділився своєю думкою з вами.

Як тільки ви оволодієте цим прийомом, перед вами завжди буде вибір — запобігти конфлікту, або ж його продовжувати. Таким чином, ви відображаєте та трансформуєте критику, не ображаючи і не принижуючи співрозмовника.

Співпереживання - одна з головних якостей, яка допомагає побудувати відносини з іншою людиною. Кожен хоче висловити свою думку, яка здається йому важливою та гідною уваги. Іноді ми просто ділимося проблемами, які нас турбують. Ми шукаємо підтримки з боку інших людей. Коли ми бачимо, що до наших слів ставляться серйозно та з інтересом, ми почуваємося спокійніше та впевненіше. Співпереживання - це розуміння того, що відчуває інша людина. Вміння стати на її місце і зрозуміти глибину її гіркоти чи образи. Навіть якщо причина страждань іншої людини видається вам абсурдною, підтримайте її. Якщо ваша літня сусідка скаржиться на те, що днями засох її улюблений кактус, висловіть їй співчуття.

Психологи зауважують, що в ритмі сучасного життя люди перестали розуміти почуття оточуючих. Іноді ми не розуміємо навіть своїх близьких та друзів. Нам здається, що людина щаслива і задоволена життям, а через кілька тижнів ми дізнаємося про її самогубство. Уміння співпереживати і розумітися на емоціях іншого важливо не лише у контексті вирішення конфліктів, а й у звичному житті.

Автор виділяє два види співпереживання - уявне та чуттєве. Ця методика допоможе сконцентруватися на іншій людині та зняти напругу сварки. При уявному співпереживанні ви уважно вислуховуєте проблему співрозмовника і перефразовуєте її у себе в голові. Важливо бути максимально точним. Автор рекомендує звернутися до співрозмовника, як би уточнюючи, чи правильно ви зрозуміли його слова. Для цього існує низка фраз, які допоможуть вам налагодити контакт. Наприклад, «схоже, ви хочете сказати, що…» або «виправте мене, якщо я у чомусь неточний».

При цьому говоріть шанобливо та спокійно.

Цей метод не такий простий, як здається. Коли ви ругаєтеся та чуєте неприємну інформацію про себе, складно залишатися неупередженим і продовжувати уважно слухати співрозмовника, подумки обмірковуючи його слова. Найчастіше ми починаємо суперечити і переходити на іншу тему.

Чуттєве співпереживання має на увазі, що ви приділите увагу не тільки тому, що говорить співрозмовник, але й тому, як він це робить. Важливо сконцентруватися на його почуттях. Підсвідомо запитуйте себе, які емоції може відчувати людина у цій ситуації. Не бійтеся запитати, чи вона справді відчуває те, що ви припускаєте. Коли ви показуєте людині, що розумієте її і берете до уваги її почуття, вона починає бачити у вас друга, а не ворога. Це сприяє осмисленній та відвертій розмові.

Найвірніший спосіб зрозуміти іншу людину — це запитати її напряму про її почуття. Після того як ви визнали свою провину, показали, що ви уважно слухали співрозмовника і повністю розумієте його почуття, саме час поставити питання, яке спонукає його до відвертої розмови. Він може розповісти про свої переживання, про які ви могли навіть не здогадуватися, вибачитися перед вами чи визнати свою провину у конфлікті.

Все це відбудеться, якщо ви будете ставити запитання обережно та вдумливо.

Ваша мета - це проникнути в душу до людини і не дати їй замкнутися в собі.

Виявіть помірну цікавість, фантазію та співчуття. Спочатку запитайте, що відчуває людина, як вона бачить цю ситуацію, чи можна вирішити конфлікт на її думку.

Головне не переборщити з питаннями та не питати, як ви можете допомогти вирішити цю проблему. Найчастіше під час конфлікту люди пригнічені та засмучені, тому їм важливіша увага та турбота. Нав'язливе бажання допомогти може викликати роздратування та двоїсте відчуття, що ви знаєте, як краще, а ваш співрозмовник ні. Можливо, що після спаду напруги сварка зникне сама собою. Конфлікт був лише в тому, що співрозмовник не відчував вашої уваги. Якщо ж проблема залишається, її рішення краще відкласти на певний час, коли всі заспокояться.

Коли люди не розуміють наших емоцій, ми злимось. Нам може бути самотньо і тужливо, а інша людина продовжує жартувати та намагатися розвеселити нас. Це викликає ще більше роздратування. Проте ніхто не вміє читати наші думки. Також часто зустрічається помилка, що близькі нам люди розуміють нас настільки добре, що їм зовсім не потрібно розповідати про наші переживання. Тому ми ображаємося, коли вони не помічають нашого поганого настрою та чекаємо, що вони це зрозуміють самі.

У сварках ми часто використовуємо займенник «ти», говорячи співрозмовнику про те, який він. Наприклад, "ти не правий", "ти на цьому не розумієшся", "ти невдаха", "ти мене зовсім не слухаєш", "ти егоїст". Так ми намагаємося висловити свої емоції, але робимо лише гірше. У відповідь на наше звинувачення людина починає захищатися. Щоб цього уникнути, спробуйте говорити про свої емоції, використовуючи формулювання «я відчуваю». Іншій людині не доведеться здогадуватися про ваші емоції, а ви не будете його атакувати і викликати реакцію у відповідь.

Деяких людей може налякати чи поранити відкрите вираження почуттів. Тому вони закриються від вас ще більше або почнуть грубити.

Це означає, що ви були надто різкими, або ваш співрозмовник занадто чутливий.

Щоб цього уникнути, підходьте до вирішення конфлікту комплексно — разом із цим прийомом використовуйте й інші. Припустимо, ви не захотіли їхати у гості до батьків вашої дружини. У вас виник конфлікт. Гарною відповіддю буде, якщо ви скажете, що розумієте її образу та злість на вас, але ви її дуже любите. Що ви теж засмучені та пригнічені через вашу сварку. Насамкінець запитайте, як вона себе почуває. Завжди пам'ятайте про людяність та співчуття до емоцій іншої людини.

Часто ми допускаємося поширеної помилки — під тиском емоцій ображаємо і принижуємо іншу людину, навіть любиму. Нам вона важлива, але ми не в змозі подолати почуття. Ми переконані, що вона любитиме нас навіть після сказаних нами образливих слів. Ми прагнемо кохання, але дії говорять про інше.

Девід Бернс пропонує використати метод «погладжування», який допоможе впоратися з бажанням образити іншого. Його суть полягає у тому, що ви зберігаєте позитивне ставлення до людини навіть під час сварки.

Ви ставитеся до нього з теплотою та турботою, і відкрито говорите йому про це.

Якщо оволодіти цим методом, то можна висловити навіть критику так, що це зовсім не образить людину. Наприклад, ваша дитина неохайна і ніколи не прибирає за собою в кімнаті. У розмові не варто говорити, що дитина - егоїст і не думає про те, скільки часу ви витрачаєте на прибирання квартири. Скажіть, як сильно ви його любите і наголосіть на тому, що вам було б приємно, якби вона була уважнішою до чистоти та прибирання.

Багато хто відмовляється використовувати цей метод, тому що в момент люті їм не хочеться говорити нічого хорошого людині, яка їх злить. Виправдань для такої поведінки безліч: людина на це не заслуговує, вона не зробила нічого доброго, вона надто сильно мене образила. Важливо зрозуміти, як насправді ви ставитеся до цієї людини. Чи дивитеся ви на неї зверхньо, чи вважаєте її гіршою за себе. Якщо так, то для вас вона лише об'єкт маніпуляції. З якоїсь причини вам потрібна ця людина в житті, але ви не готові сприймати її як особистість.

Тому образа на її адресу сприймається як те, що вона заслужила. Але ставлення до людей як до об'єктів не приносить позитивних емоцій і лише посилює існуючі протиріччя.

Більшості людей не відразу вдається використовувати описані вище прийоми у спілкуванні. Нам потрібен час, щоб перестати захищатися та налаштувати себе на позитивне осмислення конфлікту. Поступово перейти до нової психології допоможе «вправа у довірливості».

Бернс пропонує розіграти сварку з вашим другом або близькою людиною, яка готова вам в цьому допомогти. Ваш партнер повинен використовувати звинувачення, описані вами у вашому Журналі взаємовідносин. Постарайтеся відповісти максимально ефективно, не забуваючи про п'ять прийомів спілкування. Відразу після вашої відповіді припиніть сварку. Інакше з уявної вона може перейти у реальну. Краще використовувати цей метод один раз на день. Обов'язково запропонуйте вашому другу помінятись ролями. Це дозволить краще зрозуміти, що відчувають обидві сторони конфлікту.

Важливо, щоб ваш партнер оцінив вашу відповідь за п'ятибальною шкалою. Запитайте його, наскільки ви були щирими та зацікавленими у примиренні. Які прийоми спілкування ви використовували, на його думку. На початку оцінки у всіх людей досить низькі, але з практикою ви можете покращити свої показники. Метод дозволяє дізнатися про ваші слабкі місця. Можливо, ви не вмієте співчувати або запитуєте надто прямо.

Якщо ви ще не готові використовувати прийоми спілкування, але хочете налагодити контакт з людиною - скористайтеся «однохвилинною вправою». Вона ідеально підходить для близьких людей, котрі переживають кризу у відносинах і бажають це виправити. Вашими партнерами можуть бути діти, колеги, друзі чи чоловік або дружина. Головне мати щире бажання та рішучість зробити стосунки теплішими та більш довірливими. 

Суть методу полягає в тому, що один із вас протягом тридцяти секунд говоритиме про те, що його непокоїть, а інший лише слухатиме. Після короткого монологу ваш партнер має переказати вашу розповідь та визначити емоції, які ви відчували. Потім ви оцінюєте, як точно були передані ваші слова та почуття за шкалою, де 100% повне розуміння, а 0% - повне нерозуміння. Якщо ви оцінили слухача менше, ніж на дев'яносто п'ять відсотків, вам варто згадати, що забув чи зрозумів не так ваш партнер. Продовжуйте вправу, поки результат не буде вищим за мінімальну позначку в дев'яносто п'ять відсотків. Не забудьте помінятись ролями наприкінці гри. Ваш партнер також може вибрати будь-яку тему для свого монологу.

Кожного дня нам доводиться контактувати із десятками людей. Не завжди це спілкування легке та невимушене. Існують типи людей, взаємодія з якими стає справжніми тортурами. Після цього ми відчуваємо себе вимотаними та морально спустошеними. На роботі ми зустрічаємося з колегою, яка постійно говорить лише про себе. У неї в житті завжди все чудово - ідеальна робота, сім'я, стосунки і далекосяжні плани на майбутнє, а вас це дратує. У вас можуть бути напружені стосунки з батьками, які вважають себе завжди правими і засуджує будь-яке ваше рішення.

Однак спілкування з такими людьми можна трансформувати та перетворити на нейтральне. Автор радить використовувати певні тактики поведінки у спілкуванні з скигликами, тиранами, упертими, критиками та «нарцисами».

Найчастіше ми робимо одну й ту саму помилку — допомагаємо і даємо поради людям, які скаржаться на своє життя. Ми чекаємо на те, що наші поради врятують їх від негативного світосприйняття. Але це не вирішує проблеми. У наступну зустріч ви стовідсотково отримаєте чергову порцію скарг і почуватиметеся винним, що ніяк не можете допомогти другові. В результаті ви обоє будете розчарованими.

Найчастіше такі люди хочуть, щоб їх вислухали та визнали правоту скарг. Тому порятунком для вас буде використання методів чуттєвого переживання, погладжування та прийомів обеззброєння. Важливо визнати справедливість слів співрозмовника. Тоді він зрозуміє, що ви підтримуєте його, і заспокоїться. Наприклад, на чергову скаргу вашого дядька про здоров'я можна відповісти: “Дійсно, це дуже важке захворювання, вам, мабуть, нелегко. Що я можу для вас зробити?”.

Інший тип людей зовсім не скаржиться на життя. Вони почуваються вищими за інших, люблять лестощі, вимогливі, але при цьому не виявляють інтересу до інших і не витримують жодної критики у свою адресу. Після зустрічей із «нарцисами» почуваєшся обділеним. Приходять думки, що ти якийсь не такий - недостатньо розумний і цілеспрямований порівняно зі своїм знайомим. Виникає почуття конкуренції та боротьби з такою людиною за звання «найталановитішого». Найчастіше таке спілкування виснажує.

Бернс пропонує метод «погладжування» як основний засіб спілкування з такими людьми. У будь-якій людині можна знайти щось хороше, чому можна зробити щирий комплімент. Ваш знайомий розтане, його критика зникне, а ви для нього станете найкращим співрозмовником. Цей спосіб підходить тим, хто не хоче зближуватися із самозакоханими людьми, і шукає спосіб уникнути конфлікту.

Подумайте над тим, чи не провокуєте ви людину на таку поведінку, яка вам не подобається. Оскільки частіше всього ми самі не помічаємо, як ускладнюємо та створюємо проблему. А потім асоціюємо поведінку людини з певним типом та виправдовуємо себе. Наприклад, ви вирішили, що ваш батько - тиран. Ця думка сама собою породжує відповідну схему поведінки. Ми вважаємо людину владолюбною і деспотичною, вступаємо з нею в боротьбу за владу. Можливим рішенням буде відмова від навішування ярликів і відкрита розмова, в якій ви поділитеся почуттями і образами, що накопичувалися.

Скільки б не було пояснень причин конфлікту, висновок один — вони погіршують якість нашого життя та змушують людей витрачати цінний час у безглуздих сварках та образах. Кому стане краще від того, що ви вже кілька років граєте в «мовчанку»  з партнером чи батьками? З іншого боку, легко ігнорувати конфлікт чи зовсім уникати будь-яких негативних емоцій, догоджаючи людям навколо себе. Можна вірити в те, що будь-яка сварка вирішується чарівними словами про те, що вам дуже шкода. І необов'язково використовувати спеціальні методики спілкування. Однак, як би вам не було шкода, проблема не буде вирішеною. Рано чи пізно ви знову до неї прийдете.

Метод Девіда Бернса полягає у тому, що ви починаєте зміни з самого себе. Не потрібно чекати дій від іншої людини. Ми самі можемо виправити ситуацію, в якій ми опинилися. Як тільки ми перестаємо бачити одні недоліки в іншій людині, ми дозволяємо ситуації розвиватись у позитивному ключі. Коли співрозмовник побачить ваше співчуття та людяність, йому теж не захочеться сваритися далі. Будь-який конфлікт — це шанс переглянути стосунки з іншою людиною та зробити їх більш осмисленими та глибокими. 

Переклад українською Вікторії Ширшової