Два розлучення і замкнуте коло. Інтерв'ю з Марією

-Чому ви не зверталися до психолога раніше?

-Вибачте, я трохи хвилююсь. В мене раніше ніколи не брали інтерв'ю, це вперше. Але це дуже цікаво!

Чому я довго не зверталася до психолога? Я вважала, що психолог – це слабкість. Навіщо мені психолог, якщо я маю з ким поговорити?

-Чому таки зважилися?

-Все стало гірше. Мені не подобається те, як я живу. Хоча виглядає все як завжди: я думаю, приймаю рішення, чимось займаюся. Але це ні до чого не призводить.

І ще один момент. Я раніше собою не займалася. Раніше я була зайнята домом, роботою, сім'єю, кар'єрою, друзями. Усім-усім-усім-усім, а про себе забула. Якоїсь миті я згадала, що я є і що мені погано.

Я програміст. Коли всі дані є, а задача не вирішується, я шукаю інші способи її рішення.

У мене з'явилося відчуття, що я ходжу по колу у закритому замку. Замок цей непоганий, але стосунки тривають від 4 до 10 років.

Після другого розлучення я зрозуміла, що настав час щось міняти. І міняти доведеться у собі. Я спробувала сама, у мене не вийшло. Мені були потрібні нові рішення. Паралельно я почала цікавитись психологією і вирішила спробувати.

- Опишіть себе до роботи з терапевтом?

-До роботи з терапевтом я була "великою рятівницею". Жила для інших і думала, що я можу покращити їхнє життя своєю турботою.

Для мене стало відкриттям, те, що допомагаючи іншим, я вважаю себе вищою за них і впевнена, що вони не впораються.

Це просте пояснення, в принципі, логічне, якого я ніколи в своєму житті не розуміла. І я зрозуміла, що не хочу відчувати жалість, і своєю жалістю принижувати людей.

Думка ця була для мене новою, і мені стало цікаво. Оскільки я люблю задачі, вирішила продовжити.

Нині я на тому рівні, коли працюють над своїми кордонами. Я зараз знайомлюся із собою. Я дізнаюся, хто я? Що я люблю? Що мені подобається? Де мені тільки здається, що це подобається?

-З яким запитом звернулися до психолога?

-Про стосунки. Чому не виходить і чому я прийшла до другого розлучення? І якщо чесно, то у других стосунках, на мене чоловік підняв руку.

Для мене це було шоком. Як я могла до цього дійти? Я спокійна і врівноважена людина. І це не вписувалося в мою картину світу. Адже це може статися з будь-ким, але не зі мною. А сталося саме зі мною.

Тож мені треба було зрозуміти, чому це сталося? Що спричинило те, що наші відносини, які починалися і тривали досить довго, дійшли до цієї точки?

-Що було складним, коли обирали психолога?

-Щоб він розмовляв зі мною однією мовою. Мені потрібна була логіка. Мені не треба було, щоби мене слухали. Я досить легко відкриваюся та розповідаю про себе друзям. Я та людина, яка може спокійно розповісти своє життя в поїзді попутнику, вийти і продовжувати жити, не думаючи про цей епізод. Мені потрібно було від психолога інше бачення – логічне та зрозуміле мені.

-Як проходила перша сесія, що запам'яталося?

-Я розповідала 40 хвилин про те, як я поводжусь у стосунках. Після цих 40 хвилин психолог мені просто повторив мої слова. Я була в шоці, бо це було зовсім не те, що я хотіла. А ще я на першій сесії плакала. Хоча для мене це не типово.

-Яка ви? Опишіть себе зараз після початку роботи з психологом

-Чесна з іншими, чесна із собою. Ще не настільки, як я хотіла б, але це в процесі. Я стала спокійнішою. У мене більше енергії. Я стала щасливою. У мене з'явилася надія, що я можу зберегти цей стан щастя на довгий час, незалежно від того, хто поруч зі мною і як моє життя протікає.

-Які є аргументи "за" роботу з психологом і чи є "проти"?

-Аргументи дуже прості: якщо вас щось не влаштовує у вашому житті – треба йти до психолога. Просто тому, що так буде швидше, легше і без втрати часу.

Я зараз дивлюся на психолога, як... Мені раніше здавалося, що психолог - це якась людина, яка як лікар лікує.

Сьогодні я розумію, що це людина, яка дає важливі та потрібні поради. І дає зовсім іншу точку зору, яка від тебе самого прихована. І шукати її самостійно дуже довго.

Просто знайдіть такого фахівця, якому ви зможете довіряти. Якщо ви у першій сесії відчули контакт із психологом, відчули, що він вас розуміє, що він думає з вами однаково, йдіть і не думайте.

-Усе можете розповісти психологу чи щось хочеться приховати чи може є щось, що соромно обговорювати?

-Частково так. Я, мабуть, відчула, що психолог у якийсь момент став моїм старшим другом чи одним з батьків. Тому були моменти, коли хотілося виглядати в його очах краще. Це цікаво. Але, ми це проговорили, і я зрозуміла, що в принципі немає нічого такого, чого б я не могла сказати психологу. Це як з лікарем. Якщо треба роздягатися, значить треба роздягатися. Якщо треба робити операцію, то треба робити операцію. Якщо проктологу треба мене оглянути, треба дати йому можливість це зробити.

-Які самі видимі та невидимі зміни у собі та у своєму житті ви спостерігаєте, працюючи з терапевтом?

-Я навчилася говорити "ні". Я зрозуміла, що мені для життя не потрібні стосунки з усіма людьми на планеті. Я не мушу всім подобатися. Тому й друзів у мене поменшало. Людей, які мною користуються, поменшало. А сил стало більше. Те саме і в роботі. Непотрібні дрібні проекти почали відсіюватися.

І в мене почалися стосунки, які розвиваються зовсім не так, як усі стосунки за попередні 40 років мого життя. Я скажу що це дуже цікаво.

Велике спасибі! Бажаю успіхів та насолоди від цього процесу змін!

Інтерв'ю підготували: Ірина Поляшева, Владислав Хасанов, Вікторія Макаренко