Без слів. Як допомогти клієнту, який не може заговорити?

Я розповім цю історію без подробиць, в загальних рисах. Клієнтка, про яку я буду говорити, досі у мене в терапії, і мені не хотілося б, щоб зайві подробиці якось вплинули на прогрес у нашій роботі. 

Але навіть без цього, на мою думку, розповідь буде корисною як початківцям-психологам, так і тим, хто тільки збирається прийти в терапію.

Ранок. Сиджу перед монітором, потягуючи каву в очікуванні онлайн-сесії. 

У календарі нова клієнтка - Світлана, 34 роки. У голові плинуть думки про те, яким може бути сьогоднішній сеанс.

Підключається. На екрані з’являється жінка. Середнього зросту, з темним волоссям, зібраним у хвіст. Виглядає трохи настороженою, але це нормально. 

Зрештою, хто одразу розслабляється перед незнайомою людиною?

- Добрий день, Світлано, - починаю я, намагаючись бути якомога дружелюбнішим. 

Мовчання. Киває. Просто дивиться на мене. Не відводить очей, але й не збирається щось говорити. Я вирішую дати трохи часу. Можливо, вона нервує. Відкриваю блокнот, роблю вигляд, що щось записую, даючи можливість зібратися з думками.

Минає хвилина. Дві. Тиша.

- Світлано, - знову звертаюся я, - якщо вам важко говорити, ви можете написати в чат.

У голові майнуть думки: "Можливо, зв'язок поганий? Може, вона мене не чує?"

- Ви мене чуєте? - питаю я.

Вона киває. Чудово, хоча б так. Але це все ще не пояснює її мовчання.

- Іноді мовчання також може бути терапією. Але якщо ви мовчите, то мені складніше зрозуміти, що саме вас турбує. 

Жінка важко зітхає, здається, хоче щось сказати, але не може. Сльози накочуються на її очі, але Світлана не дозволяє собі плакати.

- Ви відчуваєте, що не можете висловити свій біль словами?

Світлана завмирає. Очі наповнюються сльозами, і вона ридає. Решту сесії ми провели в мовчанні, але це було інше мовчання. Не порожнє.  

Коли час підходить до кінця, я м’яко кажу:

- Світлано, ми можемо продовжити працювати в цьому напрямку. Ви не зобов’язані говорити, якщо не хочете. Ми знайдемо спосіб допомогти вам висловити свої почуття. Вона трохи посміхнулася і кивнула.

- Я буду показувати вам картки із зображеннями, а ви будете вибирати ті, які найкраще описують ваші почуття. Підходить?

- Давайте… - ледве чутно прошепотіла вона. 

Ми починаємо з простих зображень: природа, будинки, люди. Світлана уважно дивиться на кожну картку, вибирає ті, що їй ближче. 

Кожна картка - ключ до розуміння внутрішнього світу. Наприклад, вона обирає зображення темного лісу, що може символізувати почуття самотності та страху. Картка із розбитим дзеркалом може вказувати на почуття зламаності та нездатності висловити свої почуття.

Процес вибору зображень допомагає нам рухатися вперед. Ми обговорюємо кожну картку, і я намагаюся зрозуміти її почуття через ці візуальні образи. 

Минув тиждень. Світлана знову з’явилася на екрані. В її очах все ще була тінь болю, але тепер там з’явилася й іскра рішучості.

- Як ви себе почуваєте сьогодні?

- Важко...

- Розумію, - м’яко кажу я. - Можете розповісти, що саме робить ваше життя таким важким?

Світлана нервово кусає губу, але продовжує:

- Чоловік... постійно тисне на мене. Я боюся навіть говорити, тому що він завжди критикує мене.

Кожне слово дається важко, але вона продовжує. Я бачу, як з неї виливається роками накопичений біль. 

- Світлано, - м’яко кажу я, коли вона замовкає, - я пишаюся вами. Ви зробили величезний крок. Ви говорите, і це вже перемога. Тепер нам потрібно знайти спосіб змінити ситуацію. Чи є у вас хтось, кому ви можете довіритися?

Світлана замислюється, а потім хитає головою. 

- А як же я? 

Посміхається. 

Минуло кілька місяців. Світлана продовжує відвідувати мої сесії, і кожна наша зустріч приносить все більше позитивних змін. Вона почала говорити вільніше, а її очі більше не наповнені страхом та болем. 

На одній із останніх сесій Світлана розповіла мені, що подала на розлучення. Це було її рішення, її спосіб звільнитися від тиску і знайти своє щастя. 

- Я відчуваю, що знову можу дихати, - каже вона, усміхаючись. 

- Це помітно, - м’яко відповідаю я. 

Цей випадок нагадав мені, що іноді найважливіше - дати людині відчути, що її чують, навіть якщо вона мовчить. І що в кожному з нас є сила, щоб впоратися з будь-якими труднощами та знайти своє щастя.

Підготував: Владислав Хасанов