“Алхімія взаємності" та роль аналітичного психолога

У кожному із нас живе мрія про взаємність і зародження цієї мрії відбувається дуже рано.

“Мамо, ти тільки послухай, як вона кашляє… Це ж Катя! Подивися, які в неї хвостики!” - Сказав мені 4-х річний син, коли я привела його рано вранці до дитячого садочка. Мені було лише 28 років, а мій син вже закохався! І в мене наверталися сльози – сльози радості? Печалі? У будь-якому випадку я була шокована!

Так спрацював закон розвитку психіки: потяг дитини має бути перенесено з матері, як об'єкта любові, на іншу людину. Як правило, спочатку на однолітка своєї статі – так народжується дружба та симпатія, потім – на людину протилежної статі – так дружба та симпатія перетворюється на закоханість та любов.

Що таке взаємність? Спільність інтересів? Взаємна симпатія і почуття любові та прийняття? Відносини двох сторін, при яких обидві мають рівні права та рівні обов'язки? Форма перемовин, під час яких одна сторона погоджується надати поступки – у відповідь на аналогічні від іншої? Версій може бути багато.

Взаємність - це коли ваші очі зустрілися, коли вас, наче магнітом, потягнуло один до одного. Ніхто ніколи не знає, чим ця енергія керується. Ніхто ніколи не зможе нею керувати механістично. Той, хто з цим явищем зустрівся, знає, що взаємність це те, що просто відбувається.

Але чи можна все зводити до біології та хімії чи можливо є ще щось більше, що лежить за межами людського розуміння?

Карл Юнг для описання процесів трансформації у відносинах використовував метафору - "Алхімічне весілля". На його думку, відносини між двома людьми – це свого роду алхімічна судина, в якій відбувається змішання та перетворення елементів, що становлять їхні особистості. Через стосунки з партнером ми зустрічаємося з нашими власними тіньовими аспектами, які ми бачимо як у дзеркалі, у іншій людині.

У духовному розумінні «царювання» не належить одній чи іншій статі, і воно не передбачає владу одного над іншим. Я одного разу почула від моєї клієнтки: "Якщо ти в себе король, то і я в себе королева!". Але “царювання” означає смиренне прийняття відповідальності в ім'я чогось більшого та служіння йому. Це звернення малої особистості до великого світу: я готовий брати участь, уклавши союз із чимось більшим – сім'єю, землею, планетою, людством. Недаремно образ “Закоханих” став символом головного людського бажання – єднання, адже це означає союз із кимось, окрім себе.

На початку розвитку відносин ми знаходимо багато спільного і прагнемо повного злиття. Так народжується "ми". Важливо вчасно запитати себе: “а ми – це хто? "Мати та дитя"? “Сестра та брат” чи “дочка та батько”? З несвідомого проектування ролей розгортаються сценарні теми.

Важливо пам'ятати, що на старті розвитку стосунків партнер не шукав собі "маленьку дівчинку" і нову "матусю" він теж собі не шукав. Але несвідомі проекції включають несвідомі реакції у відповідь. І тоді дружина перетворюється на "матусю" - дбайливу, весь час критикуючу, яка не дає вільно дихати, керує кожним кроком, або чоловік - на "татка", який все контролює, такого собі деспотичного тирана, який знецінює себе та інших, або нарцисично закоханого в себе. Що у стосунках проявиться, залежить від того, що в дефіциті – комусь не вистачає сильної позиції батька, а комусь матері, яка любить і приймає, або підтримки сиблінгів. Так ми відтворюємо стосунки, які у нас уже колись були, у своїй новій життєвій ситуації.

Можливо ви зустрічали чи самі переживали наступне:

“Якби ти мене любив, ти розмовляв би зі мною і слухав би мене. Але ти мовчиш і відволікаєшся – отже ти мене не любиш”.

"Якби ти любив мене, то ти розважав би мене. Ти цього не робиш, ти не вважаєш, що я цього заслуговую, значить, ти мене не любиш".

“Якби я була для тебе важлива, ти пам'ятав би наші роковини та дати. Ти не пам'ятаєш. Отже, я тобі не важлива, ти мене не любиш”.

Прагнення злиття народжує невиправдані очікування, а вони, у свою чергою, провокують образу і конфлікт. Проходить час, і раптом виявляється що відбулася втрата себе. І тоді з цього “ми” має знову народитися два “я”, готові йти по життю рука об руку.

Можна й переплутати - і природний процес сепарації сприйняти як буквальне прагнення збільшення дистанції і потреби в розлуці. Коли символічне розуміється буквально, можна дійти до розставання. 

Дуже часто на свого партнера ми проектуємо саме свою Тінь. Тіньові аспекти особистості – це частини нашого “я”, які ми не можемо визнати своїми. Вони можуть виявлятися через наші реакції на поведінку партнера. Наприклад, роздратування та злість на партнера можуть вказувати на наші власні внутрішні конфлікти. Розуміння та прийняття власних тіньових аспектів через самоусвідомлення – важливий крок до зрілих стосунків.

Основні ознаки тіньових аспектів у відносинах:

• постійні закиди, необґрунтована критика
• почуття образи та розчарування
• страх перед змінами та зростанням партнера.

Всім буває страшно, коли один із партнерів починає змінюватися, особливо якщо зміни зачіпають усталені звички та поведінку. Але усвідомленість дозволяє побачити у цих процесах не загрозу, а можливість. Подолання страху змін - це важливий етап на шляху до зрілих стосунків та особистої трансформації.

Кроки до подолання страху змін:

Визнання страху. Чого насправді ви боїтеся? Визнайте свої страхи та тривоги, пов'язані зі змінами у відносинах.

Усвідомлення причин. Спробуйте зрозуміти, що саме спричиняє ці страхи.

Спілкування із партнером. Відкрито обговорюйте свої почуття та переживання з партнером.

Пошук підтримки. Не бійтеся звертатися за допомогою до фахівців або підтримуючих груп.

Змінюватися буває страшно, адже зміни – це майбутнє без гарантій. Ніхто не знає, чи залишаться дві людини разом, коли кожен почне свій шлях індивідуації. Але щоб ви не переплутали символічні зміни з буквальними і не зробили вибір імпульсивно, зруйнувавши своє життя, опорою може стати супровід аналітичного психолога. У аналітичній психології є багато можливостей, щоб розпізнати ваші несвідомі тенденції та дозволити вам звести докупи наміри Его та несвідомі «самостні» енергії.