Депутатка Верховної Ради Оксана Дмитрієва: “У новому законі має бути чітке розуміння вимог до психологів, їхньої освіти та діяльності”

Ми в Mozhna Journal відслідковуємо долю Законопроекту № 12030 від 13.09.2024 р. “Про систему охорони психічного здоров'я в Україні”, який повністю регламентуватиме роботу галузі. Наразі, парламентарі підтримали його у першому читанні.

Ми першими та ексклюзивно поспілкувалися з народною депутаткою, заступницею голови Комітету Верховної Ради України з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування Оксаною Дмитрієвою про те, чого очікувати психологам у найближчий час.

Я особисто подала близько 30 правок до проекту закону. Значну кількість подали мої колеги. Загальну кількість правок які подали, я вам точно зараз не скажу, їх більше 500, але точно будуть створені робочі групи, в яких ми працюватимемо над текстом закону, щоб він після прийняття нормально працював. У цьому році ми його вже не пройдемо у другому читанні і, скоріше за все, це буде у січні 2025 року.

Ми конкретизували вимоги до фахівців-психологів. Були правки по строкам, які прописані в законі, були певні правки, які стосувалися термінології.

З важливого: ми чітко прописали вимоги до фахівців сфери психічного здоров'я, бо законопроектом дається тільки “рамка”, і не зрозуміло, яка має бути освіта. Тобто, ми хочемо, щоб вже на рівні закону було зафіксовано, що це має бути вища освіта в сфері психології або медицини.

В законі прописано, що створюються саморегулівні організації в сфері психічного здоров'я. Ми внесли правки у вимоги до таких організацій, прописали хто в них може входити, як вони мають працювати та на яких підставах формуються. Щоб не вийшло, що закон ми прийняли, і після цього виникло безліч саморегулівних організацій, які самі себе так назвуть і почнуть формувати стандарти у сфері психічного здоров'я. Зокрема, ми конкретизували скільки у складі організації має бути фахівців зі сфери психічного здоров'я, який в них має бути стаж роботи у галузі на момент створення органу. Ми прописали багато нюансів, які не змінили загальної логіки закону, але зроблять його кращим, більш дієвим, щоб він працював.

Від них буде залежати якість та кваліфікованість фахівців, тому що такі організації будуть створювати стандарти і керувати всією діяльністю. Це велика ключова сфера. Також у нас було багато питань до Національної комісії і до того, як вона має працювати. Тобто, хто туди входить, у якій кількості та у якому складі. До другого читання там відбудеться багато суттєвих змін, для того щоб було зрозуміліше, як вона працює. Адже ця комісія буде задавати політику всій сфері психічного здоров'я в Україні. Ми внесли суттєві правки, тому що у проекті закону було все дуже “рамково” виписано. Тепер буде більше конкретики.

З головного: буде чітке розуміння, того, хто такі психологи, які у них функції, що вони можуть та мають робити, які в них є повноваження. Також буде чітко прописано вимоги до супервізорів - компетенції, освіта, функції тощо.

Буде чутко прописано види допомоги у сфері психічного здоров'я, які мають бути. Психосоціальна допомога, психологічна допомога, психотерапія, психологічна реабілітація, психіатрична допомога - тобто все це має бути прописано і має бути розуміння чітко, про що це.

Також має бути розуміння того, що всі структури, а не лише МОЗ, мають займатися цим питанням. Це лежить також у сфері відповідальності Міністерства соціальної політики, Міністерства оборони України, Міністерства у справах ветеранів. І ми маємо чітко прописати, що в них у всіх має бути одна супервізія, вони мають працювати по єдиному протоколу, по єдиному алгоритму. Тобто це все прописано і все зроблено так, як воно має відбуватися потім. Це дуже важливо, тому що має бути чітка регламентація, має бути чітке розуміння того, що відбувається.

І головне, ми маємо розуміти, хто має надавати психіатричну допомогу, психологічну допомогу. Це має бути фахівець з певними навичками, який має сертифікати, який володіє доказовими методами.

І саме головне, щоб ті, хто не має профільної освіти та навичок, не надавали психологічну допомогу. Щоб вони розуміли, що вони не мають права її надавати. Що вони мають пройти навчання, яке їм дасть змогу повернутися і офіційно та правильно надавати цю психологічну допомогу людині. Тобто, щоб у нас не було такого, що умовний “психолог” без вищої освіти пройшов якісь курси, і він же спеціаліст і може робити все, що хоче. Ні. Він має це робити так, щоб не нашкодити людині, бо ми розуміємо, що потім виникають рецидиви, ретравматизіції, з якими ще складніше боротися, ніж з первинними проблемами, які з'являються у людини.

Зараз багато випадків повторної ретравматизації через неякісну психотерапію, надану фахівцями, які не володіють необхідними методами. Люди втрачають довіру до психологів, які не змогли допомогти. А враховуючи, що в нас війна і кількість людей, яким потрібна допомога буде тільки зростати, це стає справжньою проблемою.

Тут, мабуть, правильніше казати, наскільки якісно він почне працювати.

Ми також подавали правку з приводу строків. Тому, що у першій редакції було прописано, що “обов’язковою сертифікація фахівців стане через шість років”. І тут, знаєте, виникає питання, а шість років, що у нас буде відбуватися? Тобто, ці, можна так сказати, “фахівці” без психологічної або медичної освіти шість років будуть надавати допомогу? Тому ми внесли правку щоб це було не через шість років, а через два роки. Два роки - це достатній термін для того, щоб отримати диплом магістра з психології. Спеціалісти, які вже мають відповідну сертифікацію, можуть продовжувати надавати допомогу. І цей процес не буде зупинятися. Щодо строків, коли закон почне якісно працювати, то можливо МОЗ до другого читання ще подасть свої зауваження, але це не має бути надто довго.

Я б сказала, що закон щодо психічного здоров'я мав би з'явитися ще десять років тому. Цим би було варто займатися ще у 2014 році. Тому, на мою думку, закон має бути прийнятим та почати працювати якомога швидше.

Ви мабуть знаєте, я дуже багато їжджу на фронт, з хлопцями спілкуюся постійно. У них там теж є психологи. І їм краще звернутися до свого побратима, який там знаходиться поруч, і пережив ті всі жахіті, які вони самі. Це говорить про те, що така допомога нам потрібна.

Що стосується цивільних, то ми бачимо, що все більше і більше людей починають звертатися до психологів. Тому, як лікар, я розумію, що психологічна допомога нам дуже потрібна.

Психологічна допомога дає людині сили не зайти в “піке” і не “рухнути”. Людям треба розповідати, що похід до психолога не дорівнює стаціонару в психлікарні. Це треба популяризувати. Доносити до людей, що звернутися за допомогою - це нормально, що ті, хто ходять до психологів - не психи, не божевільні. Щоб наше суспільство зрозуміло що це таке - психологічна допомога. Бо, може, в великих містах про це і знають, а в маленьких передмістях треба про це більше говорити, починаючи вже зі школи. Я знаю, що навіть вже і в садочках є психологи, і дітки звертаються. Тобто, це потрібно робити.

Зі звичайними хворобами всі розуміють, до кого треба звертатися. А тут всі вважають, що самі впораються. В законі прописано створення реєстру, у якому буде вся інформація про спеціаліста. І всі психологи будуть там зареєстровані. Там буде інформація про освіту, сертифікати, доказові методи лікування. І пацієнт буде розуміти, що він йде саме до спеціаліста, який розуміється в його напрямку.

В мене є мій психолог, якому я можу зателефонувати. І, ви знаєте, зараз з'являються тригери про які ти ніби забув, але війна їх дістає і виштовхує на поверхню. І тоді психолог допомагає їх прибрати. Раніше я частіше зверталася, а зараз можу просто зателефонувати, щоб запитати як її справи і все.

Щоб ви розуміли, я свого психолога бачила лише онлайн. Тобто мені достатньо щоб поспілкуватися просто подзвонити.

Мені здається, що зараз нормальна, передова практика. Не треба нікуди їхати, можна економити час. Можна поговорити з психологом з будь якою зручної точки, хоч з машини, хоч в дорозі, головне, щоб зв'язок дозволяв. Тому мені здається, що у кожної людини має бути людина, яка може зателефонувати у важкі моменти.