Народний депутат України Лада Булах: “Психологам, які мають відповідну вищу освіту та підвищують кваліфікацію, не потрібно нічого боятися”

Закон про систему психічного здоров'я, який зараз розробляють депутати Верховної Ради, буде регламентувати роботу всієї галузі. MOZHNA JOURNAL з перших вуст дізнався про всі подробиці, доступні на сьогоднішній день. Ми поговорили з народним депутатом України Ладою Булах про нюанси законопроєкту, над яким зараз працює Комітет Верховної Ради з питань здоров'я нації, та про те, на що чекати українським психологам у найближчому майбутньому

Завдяки лідерству Першої Леді Олени Зеленської в Україні активно ведеться робота над створенням комплексної системи охорони ментального здоровʼя. Вона включає як медичну, освітню, соціальну, так і комунікаційну складові. Але для того, щоб цей “оркестр” різних напрямів збереження ментального здоровʼя грав синхронно - необхідний диригент. 

Саме таким диригентом має стати Закон про систему психічного здоров’я. Адже лише на рівні закону можна врегулювати міжсекторальність сфери психічного здоров’я, кооперацію фахівців медичної, соціальної, освітньої, правоохоронної та інших сфер. Такий підхід дає краще розуміння та задоволення потреб людини і, відповідно, надання якісної всебічної допомоги.

Під час розробки законопроєкту ми виходили з того, що наразі в Україні відсутній законодавчий акт, який би містив положення щодо психічного здоров’я як сфери - з преамбулою, принципами, термінологією, посиланням на права людей, які мають психічні розлади.

Національне законодавство також не містить визначення поняття «психічне здоров’я», не визначено «сферу психічного здоров’я» з описом міжгалузевої співпраці фахівців та інституцій, які належать до цієї сфери, не впорядковано регулювання видів послуг, які надаються в цій галузі, зокрема «психологічної допомоги», «психологічного консультування», «психотерапевтичної допомоги». 

Також проблемним залишається питання конфіденційності даних пацієнтів та клієнтів у сфері психічного здоров’я.

Окрім того, ментальне здоровʼя знаходиться в фокусі уваги ЄС, тому необхідно імплементувати ключові документи до національного законодавства.

Це широкий спектр питань щодо організації та функціонування системи охорони психічного здоровʼя в Україні, наголошуючи на захисті прав і підтримці осіб із психічними розладами та їх інтеграції у суспільство, зокрема:

1. Запроваджується термінологія у сфері охорони психічного здоров’я, що включає визначення таких понять як "втручання у сфері психічного здоров’я", "надавач послуг у сфері психічного здоров’я", "професіонал у сфері психічного здоров’я", "послуга у сфері психічного здоровʼя" та інші, необхідні для повноти юридичного регулювання терміни;
2. Визначаються права та обов’язки субʼєктів у сфері охорони психічного здоров’я, включно з правом на своєчасні, якісні послуги, вибір надавачів послуг, доступ до інформації;
3. Регулюються правові, організаційні, економічні та соціальні засади системи охорони психічного здоров’я;
4. Встановлюються обов’язки надавачів послуг зі збереження конфіденційності та захисту персональних даних;
5. Запроваджується система управління та координації заходів у сфері психічного здоров’я між різними суб’єктами: від державних органів до недержавних установ, визначається роль держави в забезпеченні умов для психічного здоров’я громадян, повноваження ЦОВВ, зокрема МОЗ, Мінсоцполітики, МОН, Міноборони, МВС, Мінветеранів, інших органів, що дотичні до цієї сфери;
6. Пропонується створити Національну комісію з питань психічного здоров’я;
7. Надається підтримка професійному саморегулюванню та розвитку кадрів у цій сфері: можливість професійних асоціацій психологів набувати статусу саморегулівних організацій у сфері психічного здоровʼя та отримувати деякі повноваження, зокрема під час атестації (сертифікації); 
8. Окрім того, уточнюються принципи охорони психічного здоров’я, як-от зосередження на потребах особи, боротьба з дискримінацією та стигматизацією;
9. Передбачається створення та впровадження програм з психічного здоров’я на державному і місцевому рівнях;
10. Проводяться заходи для підтримки різних груп населення, включаючи дітей, підлітків, військовослужбовців, внутрішньо переміщених осіб;
11. Встановлюються конкретні засади міжнародної співпраці в галузі психічного здоров’я;
12. Встановлюються норми та стандарти послуг у сфері психічного здоров’я;
13. Запроваджується атестація професіоналів у сфері психічного здоров’я - це процес, який забезпечує відповідність освіти, професійних знань і навичок встановленим стандартам.  

Наразі рано ще говорити про якісь конкретні строки чи дати. 

Але основні етапи законопроєкту такі: 

1. завершення погодження тексту з Міністерствами;
2. реєстрація та розгляд в двох читаннях у Верховній Раді України;
3. публікація та набрання чинності;
4. поетапне введення в дію із перехідним періодом.

Останній етап може тривати до 5-6 років з огляду на необхідність виконання всіма психологами та психотерапевтами вимог щодо сертифікації. Це сама складна частина цього проєкту. Щодо положень про міжгалузеву координацію, права пацієнтів тощо, то це має запрацювати у розумні строки, тобто приблизно через рік.

Пропонується атестація професіоналів у сфері психічного здоров’я, метою якої буде перевірка відповідності освіти, професійних знань і навичок встановленим стандартам. Ми розуміємо, що у медиків вже існує загальна доволі ефективна система, тому їх це не стосується. 

Щодо практикуючих психологів з немедичною освітою, то ми в законі прописуємо атестацію рамочно. Всі нюанси – це вже питання підзаконного рівня. Ключовим є її обов’язковість, залучення до неї саморегулівних організацій та Національної комісії з питань психічного здоров’я. 

Також важливим є активне використання професіоналами безперервного професійного розвитку (курсів, семінарів, тренінгів, конференцій тощо). 

Національна комісія з питань психічного здоров’я пропонується як це постійно діючий колегіальний орган у статусі установи, що знаходиться у сфері управління Кабінету Міністрів України. Інакше кажучи це як агентство чи служба, але без статусу державного органу, яка координує і здійснює нагляд за виконанням державної політики у сфері охорони психічного здоров’я. 

Ми свідомі складного моменту, у якому знаходиться держава, тому пропонується, що члени та персонал Нацкомісії не будуть державними службовцями, а її фінансування буде забезпечуватися у тому числі за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги. 

Комісія буде формуватися з представників інших міністерств та саморегулівних організацій та забезпечуватиме взаємодію між різними міністерствами, органами влади, професійними асоціаціями та громадськими організаціями. 

За створення та ведення Реєстру надавачів послуг у сфері психічного здоровʼя буде відповідальною Національна комісія з питань психічного здоров’я, яка визначить технічні нюанси його функціонування.

Водночас, ми всі як держава, хочемо мати розуміння, скільки надавачів послуг у сфері ментального здоровʼя у нас існує, яку вони мають освіту, в яких регіонах тощо. Зараз всі розвинені країни світу говорять про те, що об’єктивні дані про систему ментального здоровʼя – це потреба № 1. 

Про такі речі говорити ще зарано. Але у будь-якому разі, фахівцям які мають відповідну вищу освіту, регулярно підвищують свою кваліфікацію у різних формах не потрібно нічого боятися. Водночас, особам які не будуть відповідати вимогам ніхто не заборонить працювати, водночас це може бути будь-яка діяльність, яка не називається “психологічне консультування” або “психотерапія”. 

Пацієнти та клієнти мають право знати, до якого спеціаліста вони звернулися.

Будь-який лікар повинен мати розуміння психіки людини. 

Щодо лікарів первинки, то завдяки підтримці Всесвітньої організації охорони здоровʼя проводиться широкомасштабна програма ведення поширених психічних розладів на первинному рівні медичної допомоги із використанням настанов mhGAP. Її метою підвищення обізнаності лікарів та медсестр сімейної медицини щодо проблем ментального здоровʼя, їх ознак, лікування, направлення тощо. Наразі навчання пройшли 17 тис лікарів «первинки» та 43 тис осіб середнього медперсоналу.

Однозначно, сімейний лікар не замінить психолога (як і фтизіатра чи фахівця з ВІЛ, або кардіохірурга), у нього інша задачі, і це не є метою програми mhGAP.

Однак навчений за цією програмою сімейний лікар зможе вчасно та точно розпізнати у пацієнта проблему психічного здоровʼя, спрямувати його до психолога чи психіатра, пояснити рідним пацієнта про його потреби та стан, контролювати призначену медикаментозну терапію. Тому таке підвищення обізнаності є взаємовигідним як для психологів, так і для сімейних лікарів. 

У багатьох країнах світу доступ до професії психолога мають лише особи з відповідною вищою освітою у цій сфері та які пройшли сертифікацію. За бажанням людина може опанувати будь-яку нову професію, проте вона сама має розуміти, що умовні курси «за два тижні» не зроблять з неї фахівця-психолога. Як не можливо стати пілотом чи хірургом за два тижні. Проте людина може оволодіти якимись окремими навичками, що допоможуть їй надавати неформальні послуги у громадах, чи працювати у групах підтримки «рівний-рівному» тощо. 

Розроблений нами законопроект не забороняє це, а навпаки вітає та заохочує.