Змішані почуття: як наш мозок встигає одночасно радіти та сумувати

Знайома історія для багатьох батьків: ви вперше проводжаєте свою дитину до університету. Автомобіль, заповнений речами, останні обійми біля дверей кампусу, і ви вирушаєте додому, відчуваючи... що? Гордость за самостійність вашої дитини? Біль розставання? Невпевненість у майбутньому? Правильна відповідь — усе відразу. 

Саме такі гірко-солодкі моменти стали предметом дослідження нейробіолога Ентоні Джанні Ваккаро. Але що відбувається в вашому мозку, коли він намагається обробити суперечливі емоції?

Психологи люблять спрощувати все до шкали: від 1 до 9, де 1 — ви в повній депресії, а 9 — буквально танцюєте від щастя. Але як бути з тими моментами, коли ви одночасно хочете і плакати, і сміятися? З точки зору науки, це виглядає як загадка: мозок має або «включити» позитив, або «вимкнути» негатив. Обидва стани одночасно — це як їхати на машині з натиснутим газом і гальмами.

Однак, як виявилось, наш мозок — це не лише збірка протиріч, але й майстер компромісів. Ваккаро і його команда вирішили дізнатися, що саме відбувається всередині голови в ті моменти, коли почуття змішуються. Сканери МРТ, мультфільми з гірко-солодкими кінцівками та учасники з заплутаними емоціями стали їхніми піддослідними кроликами.

В експерименті випробуваним показали анімаційний фільм, де дівчина мріє стати астронавтом, але... спойлер: її батько помирає. Це викликало бурю емоцій. Учасники позначили моменти, коли відчували одночасно і радість, і сум. А вчені спостерігали за активністю їхнього мозку.

Очікувано, деякі області мозку, як-от мигдалеподібне тіло, що відповідає за реакції страху, не «визнають» змішаних емоцій. Для них світ або чорний, або білий. Але інші структури, такі як передня цингулювальна звивина, наче професійний посередник, вміли «домовлятися» між позитивними та негативними сигналами.

Особливо цікавою була робота вентромедіальної префронтальної кори — зони, яка відповідає за складні думки та саморегуляцію. Саме вона, здається, допомагає нам одночасно радіти за дитину, що залишає рідний дім, і сумувати через порожнє місце за родинною вечерею.

Ваккаро виявив, що змішані емоції — це, певною мірою, показник зрілості. Маленькі діти ще не вміють обробляти такі складні почуття, що пов'язано з незрілим мозком. Тільки до підліткового віку, коли кора починає активно розвиватися, ми починаємо усвідомлювати, що можна одночасно злитися на друга за обман і радіти, що він все-таки вибачився.

Цікаво, що змішані емоції можуть бути як джерелом стресу, так і способом подолання труднощів. Велика прощальна вечірка перед переїздом до іншого міста може залишити вас з теплими спогадами. А ось спроба розірвати токсичні стосунки, незважаючи на залишкові позитивні почуття, здатна позбавити вас спокою на довгі місяці.

Вчені впевнені: розуміння того, як мозок справляється з цими станами, може допомогти нам краще управляти своїми емоціями. Адже в кінцевому підсумку, змішані почуття — це не про слабкість чи нерішучість. Це про складність і багатство людського досвіду.

Мозок — майстер балансу. Він навчився переварювати найсуперечливіші почуття, допомагаючи нам справлятися з радощами та втратами, будувати зв’язки та відпускати. Як не дивно, саме ця здатність робить нас такими унікальними. Тому в наступний раз, коли ви відчуєте радість і сум одночасно, просто усміхніться: ваш мозок знову вас здивував.