Тривожний розлад особистості: що це таке та як його позбутися

Уникнення вечірок через страх осоромитися. Постійний сумнів у своїх здібностях. Болісна реакція навіть на нейтральні зауваження. Впевненість у власному програші ще до початку справи. Все це ознаки тривожного (уникаючого) розладу особистості. 

Розглянемо в статті симптоми, причини виникнення, діагностику та способи лікування цієї психологічної проблеми.

Тривожний розлад особистості (ТРО) — це стійка модель поведінки, яка пов'язана з хронічним почуттям невпевненості у собі та надзвичайною чутливістю до критики. Такі люди, попри бажання, свідомо чи несвідомо уникають взаємодії з оточенням через сильний страх бути відторгнутими. Вони постійно переймаються через свої недоліки та бояться критики, тому почуваються неповноцінними й наважуються на стосунки лише в тому випадку, коли впевнені, що їх приймуть. Як наслідок, частіше обирають самотність, ніж ризик налагодити зв'язок з іншими.

Уникаючий розлад особистості (інша назва цієї хвороби) має близько 1,2-2,5% населення. Хоча іноді в медичній літературі зустрічаються показники від 6% до 9%. Від цієї хвороби страждає приблизно рівна кількість чоловіків і жінок. Вона зазвичай розвивається в дитинстві чи підлітковому віці, максимум до 20-22 років, та спричиняє страждання як для людини з розладом, так і для її оточення.

Головною ознакою уникаючого розладу особистості є настільки сильний страх відторгнення, що людина обирає ізоляцію, а не перебування в соціумі. Ця модель поведінки може варіюватися від легкої до важкої.

Згідно з довідником DSM-5, загальними симптомами тривожного розладу особистості є:

• потреба бути коханим;
• відсутність задоволення від будь-якої діяльності;
• напружена поведінка, страх сказати або зробити щось неправильно;
• сором’язливість і тривожність у різних соціальних ситуаціях;
• уникнення конфліктів;
• уникнення взаємодії в робочих проєктах;
• нездатність ініціювати соціальні контакти, як результат — відсутність друзів;
• почуття непривабливості для інших людей та уникнення інтимних стосунків;
• болісна реакція на критику та зауваження;
• нерішучість та уникнення прийняття рішень;
• перебільшення можливих труднощів та відсутність бажання спробувати щось нове;
• уникнення соціальних взаємодій та масових подій, як результат — самоізоляція;
• почуття неповноцінності та занижена самооцінка;
• відсутність довіри до оточення;
• неправильне тлумачення нейтральних ситуацій як негативних.

Такі люди не відчувають себе досить хорошими, важливими або привабливими, хоча дуже прагнуть визнання. Але страх несхвалення, збентеження чи глузувань паралізує та не дає нормально жити, працювати й будувати стосунки.

Ці дві психологічні проблеми часто плутають, бо вони мають схожі риси та ознаки поведінки. Проте різниця є. Розлад соціальної тривоги (або соціальний тривожний розлад, СТР) — це фобія, яка виникає через інтенсивний і постійний страх бути засудженим, що змушує людей уникати соціальних ситуацій. Натомість люди з тривожним розладом особистості уникають соціуму та стосунків через свою низьку самооцінку. Тобто прояв у них схожий, але коріння у проблеми різне.

Раніше вважалося, що ТРО є важкою формою СТР, але потім дослідження показали, що приблизно дві третини людей з уникаючим розладом особистості не відповідають стандартним діагностичним критеріям соціального тривожного розладу відповідно до DSM-5.

Попри численні наукові дослідження, достеменні причини розвитку уникаючого розладу особистості невідомі. Один з генетичних аналізів показав, що ймовірність спадковості цієї хвороби становить 64%. Крім того, роль у розвитку захворювання можуть відігравати наступні соціально-психологічні фактори:

• емоційне насильство;
• критика;
• глузування;
• відсутність прихильності або виховання з боку батьків (опікунів);
• неприйняття з боку однолітків.

Уникаюча поведінка зазвичай починається в дитинстві та проявляється у сором'язливості, ізоляції та уникненні незнайомих людей або нових місць. Більшість сором’язливих дітей стають дорослими з нормальною поведінкою, проте залишається відсоток тих, у кого з часом розвивається уникаючий розлад особистості, і їхні страхи збільшуються у підлітковому віці та набувають критичного значення у дорослому житті.

Тривожний розлад особистості часто є супутником інших психічних проблем, таких як:

• клінічна депресія;
• стійкий депресивний розлад;
• післяпологова депресія;
• розлад соціальної тривоги;
• залежний розлад особистості;
• прикордонний розлад особистості;
• обсесивно-компульсивний розлад;
• панічний розлад;
• нервова анорексія;
• розлад переїдання.

Якщо ТРО супроводжується депресією та залежністю від психоактивних речовин, це підвищує ризик суїцидальних думок.

Психолог чи психіатр діагностує уникаючий розлад особистості зазвичай у дорослих. Бо до 18 років особистість розвивається, і немає впевненості, що дитяча сором’язливість чи нерішучість є стійкою поведінкою, яка не зникне з часом при дорослішанні.

В процесі діагностики фахівець оцінює критерії відповідно до DSM-5, що збігаються з симптомами тривожного розладу особистості, які ми розглядали вище. Для підтвердження наявності хвороби він може поставити загальні питання, що стосуються життєвого досвіду пацієнта, його стосунків, роботи та сприйняття реальності. Також психолог вивчає сімейний анамнез пацієнта, його історію хвороби та у складних випадках спілкується з рідними.

Є кілька ознак людини з тривожним розладом особистості, на які зазвичай звертають уваги фахівці для підтвердження діагнозу:

Уникаючий розлад особистості може бути важко діагностувати. Бо більшість людей не вбачають проблем у своєму мисленні чи поведінці. І зазвичай звертаються за допомогою до психолога у зв’язку з тривогою і депресією, які виникли як наслідок їхнього розладу, наприклад, через ізоляцію або відсутність друзів.

Запобігти розвитку уникаючому розладу особистості неможливо. Але своєчасне звернення за допомогою при появі перших симптомів, допоможе зменшити проблеми. За відсутності лікування, ТРО може призвести до:

• додаткових психічних розладів, таких як депресія або розлади харчової поведінки;
• вживання психоактивних речовин;
• підвищеного ризику появи післяпологової депресії;
• незадоволеності життям;
• труднощів в роботі;
• порушення соціального функціонування;
• появи суїцидальних думок та спроб самогубства.

Лікувати окремі види розладів особистості складно, тому що люди з цими захворюваннями мають глибоко вкорінені моделі мислення та поведінки. Однак пацієнти з ТРО, як правило, з готовністю йдуть на зустріч психологам та психіатрам, оскільки їхній стан викликає неабиякий стрес. Вони хочуть жити нормальним життям, будувати стосунки та досягати успіху, тому ці бажання стають мотиваційними факторами, щоб дотримуватися плану лікування. Залученість і підтримка членів сім’ї збільшує шанси на ефективну допомогу.

Індивідуальна психотерапія 

Розмовна терапія дозволяє виявити мотивацію та страхи, пов'язані з поведінкою при уникаючому розладі особистості та навчить ставитися до себе більш позитивно. Для допомоги людям з ТРО психологи використовують такі методики:

• Психодинамічна терапія

Зосереджена на пошуку психологічних коренів нездорової поведінки. Через саморефлексію пацієнт дивиться на проблемні стосунки та моделі поведінки у своєму житті, починає краще розуміти себе. Це допомагає змінити ставлення до себе і свого оточення.

• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

Психолог допомагає уважно розглянути свої думки та емоції, зрозуміти як вони впливають на дії. А потім замінити негативні моделі на позитивні та більш здорові, що зосереджені на розвитку соціальних навичок.

• Схема-терапія

Це підхід, який поєднує когнітивно-поведінкову терапію (КПТ), психоаналітичні та гуманістичні елементи, і був розроблений для роботи з глибинними шаблонами поведінки, якими є розлади особистості.

Групова терапія та тренінги

Робота в групах створює безпечне середовище, де люди з подібними проблемами можуть обговорювати свої страхи, отримувати підтримку та навчатися через спільний досвід. 

Ефективним в боротьбі з проявами ТРО може бути тренінг соціальних навичок. Він фокусується на розвитку легкої взаємодії з іншими та навчить встановлювати контакт, реагувати на критику, підтримувати розмову. Це допомагає знизити соціальну тривожність та розвивати впевненість у собі.

Медикаментозне лікування

Сьогодні не існує медичних препаратів, які б довели свою ефективність при лікуванні розладів особистості. Однак можуть використовуватись антидепресанти, які полегшать прояви супутніх проблем людей з ТРО — депресії та тривоги.

Перспективи для людей з тривожним розладом особистості, які не звертаються за психологічною допомогою, на жаль, досить похмурі — вони прирікають себе на самоізоляцію та обирають уникнення як єдину стратегію подолання проблем. Це призводить до інших довгострокових труднощів, наприклад, з роботою та навчанням, часто — до вживання алкоголю та психоактивних речовин.

Успішне лікування допоможе зменшити симптоми та поліпшити якість життя, соціальну активність та взаємодію з оточенням. Людина з ТРО, ймовірно, завжди буде дещо сором'язливою, але уникнення більше не буде домінантною стратегією її поведінки.