Можливо, це здасться банальним, але якщо ви почуваєтеся пригніченим через шалений темп цифрових медіа, при цьому намагаєтеся сконцентруватися на одному завданні, але виходить це погано, цілком можливо, що з вами трапилося те, що психологи називають - «мозком-попкорном».
«Мозок-попкорн», за словами клінічного психолога, доктора Деніель Глейзер - характерне явище для нашого часу. Увага переключається з одного об'єкта на інший зі швидкістю зерен кукурудзи, що лопаються, перетворюються на попкорн.
Термін «мозок-попкорн» не новий. Його сформулював ще 2011 році дослідник Вашингтонського університету Девід Леві. Але враховуючи швидкість розвитку цифрових технологій та їхнього впливу на людину, експерти в галузі психологічного здоров'я працюють над новими способами боротьби з цим явищем.
Одне з останніх досліджень показало, що 62,3% населення світу використовують соцмережі щодня. Психолог Даніель Хейг розповіла, що постійний перегляд повідомлень, нагадувань, оповіщень, запрошень на заходи, реклами тощо викликає викид дофаміну, який безпосередньо впливає на мозок і мозок починає потребувати все нових і нових доз.
«Згодом потреба у соціальних мережах та швидке перемикання між завданнями можуть призвести до відчуття тривожності. Іноді – до відчуття, що мозок «стрибає», оскільки зберігати концентрацію на якомусь одному завданні протягом тривалого часу стає все складніше», – пояснила доктор Хейг.
Дослідження Каліфорнійського університету в Ірвіні показали, що середня тривалість концентрації уваги на екрані будь-якого пристрою перед перемиканням на щось інше знизилася з 2,5 хвилин у 2004 році до 75 секунд у 2012 році та до 47 секунд у 2023 році. Дослідження показують, що нейронні шляхи мозку перенаправляються або адаптуються, так щоб пристосуватися до вимог багатозадачності та швидкої обробки інформації, і відбувається це на шкоду можливості глибокої взаємодії з контентом.
За словами доктора Глейзер, минає час і «мозок-попкорн» починає негативно впливати на соціальну взаємодію, терпіння, емоційний добробут та продуктивність, одночасно збільшуючи тривожність та ймовірність вигоряння.
Психологи Даніель Хейг та Деніель Глейзер радять: