Вчені знайшли відповідь на питання, що спільного між безсонням та важкими психічними розладами

Безсоння є найпоширенішим розладом сну. За даними дослідження групи психологів Суінбернського технологічного університету, багато факторів, які викликають безсоння є психологічними або поведінковими. 

До них відносяться:

• психосоціальні стресори (наприклад, гроші, робота чи сімейні проблеми)
• зміщення уваги і занепокоєння з приводу сну (що більше ми думаємо і турбуємося про сон, тим гірше він стає)
• погані звички сну (наприклад, нерегулярний час сну).

Безсоння не є тяжким психічним розладом таким, як, наприклад, депресія або тривожність, але при цьому безсоння - це визнаний розлад, який тісно пов'язаний з широким спектром психічних розладів.

Близько половини всіх людей з діагнозом безсоння також страждають на певний супутній психічний розлад. Найбільш поширеними розладами, пов'язаними з безсонням, є депресія, тривога, біполярний розлад, посттравматичний стресовий розлад та розлади, пов'язані з вживанням психоактивних речовин.

Дослідники поки не готові відповісти на питання, чому спостерігається такий високий рівень психічних розладів у людей, які страждають на безсоння.

Але є кілька теорій, зокрема:

• загальний генетичний ризик безсоння та психічних розладів. Іншими словами, гени деяких людей можуть привертати їх до обох станів.
• загальна нейробіологічна відповідь. Те, як мозок реагує на брак сну, може бути пов'язане з тим, як системи мозку контролюють пізнання, емоції та винагороду. Порушення цих функцій мозку пов'язані з низкою психічних розладів.

Запалення та/або дисфункція імунної системи можуть лежати в основі безсоння, так і психічних розладів.

Ще більше ускладнюють картину дані, що показують, що безсоння може виникнути до того, як у людини розвивається психічний розлад, або після нього. Дослідники називають це «двоспрямованими» стосунками.

Психологи Суінбернського технологічного університету підкреслюють, що вони не можуть сказати, що одне є причиною іншого.

"Ми можемо лише сказати, що між ними існує чіткий зв'язок", - каже старший викладач психології Суінбернського технологічного університету Бен Баллок.

Цей зв'язок означає, що діагностика та лікування одного захворювання може мати значення для діагностики та лікування іншого. Наприклад, якщо пацієнт не лікує належним чином безсоння, це може погіршити симптоми психічного розладу, збільшуючи тяжкість і ризик рецидиву.

Тип розмовної терапії, відомий як когнітивно-поведінкова терапія безсоння, спрямований на зміну думок, почуттів, емоцій та поведінки, що сприяють безсонню. І в багатьох випадках успішне лікування безсоння за його допомогою може також вилікувати психічний розлад (і навпаки).

Цей метод є особливо ефективним при лікуванні безсоння, депресії, вживання психоактивних речовин або посттравматичного стресового розладу. Але він менш ефективний при лікуванні безсоння, психозу чи біполярного розладу.

Дослідники ще багато чого не знають про зв'язок між безсонням та психічними розладами. Минулого року міжнародна група експертів намітила дослідження, необхідні для усунення прогалин у знаннях.

Рекомендації включали:

• довгострокові дослідження, що починаються в дитинстві та підлітковому віці, в ході яких збираються дані про сон і психічне здоров'я з використанням пристроїв або технологій смартфонів, що використовуються. Мета в тому, щоб забезпечити об'єктивний вимір безсоння та психічного здоров'я у цих молодших вікових групах та за необхідності втрутитися на ранній стадії.
• більше досліджень за участю людей з різних соціальних та культурних верств. Практика сну часто визначається культурою. Таким чином, дослідження різних груп населення дозволить отримати повну картину безсоння та психічних розладів.
• ширше визнання денної поведінки людей та впливу навколишнього середовища, а також їхнього внеску в безсоння та погіршення психічного здоров'я. Сюди входить споживання фаст-фуду, порушення режиму сну (наприклад, робота по змінах) та надмірне використання технологій.

Результати цього дослідження матимуть велике значення для точної діагностики безсоння та психічних розладів, а також їх лікування. Мета полягає в тому, щоб зменшити тягар, коли ці умови виникають одночасно як для окремих осіб, так і для суспільства в більш широкому розумінні.