Від жертви до сильної особистості. Інтерв'ю з Ольгою

КОЛИ ПРОГОВОРЮЄШ ПРОБЛЕМУ, ДОВОДИТЬСЯ ЇЇ ВИРІШУВАТИ

- Оль, скажи, чому раніше не наважувалася звернутися до психолога?

Насамперед через те, що треба було розповідати комусь сторонньому про все. По-друге - не було усвідомлення того, що це проблема, і що можна жити інакше. Я прийшла в психологію завдяки моїй подрузі Каті. Вона підштовхнула: подарувала мені сертифікат на візит до психолога. Як я можу вже сказати зараз, у глибині душі я розуміла, що якщо почну працювати з проблемою, проговорювати її, доведеться приймати якісь рішення.

-Чому зрештою зважилася?

Виходу іншого не було. Мої проблеми були пов'язані з моїм рідним батьком. Це завжди була болюча тема. А коли він помер, я почала жаліти себе. І мені було дуже паршиво. При цьому зіпсувалися стосунки з мамою та татом через те, що я була на похороні. 

Якоїсь миті я взяла себе в руки, зрозуміла, що так більше не можу і не хочу. Насамперед, треба було щось робити зі стосунками з моїм рідним батьком, на той момент уже покійним.

-Яка ти була до терапії? Як себе можеш охарактеризувати?

Я почуваюся, як дві різні людини. І та "Оля" – людина, яка жила з шорами, з переконаннями з дитинства, про те, що жити можна тільки так. Я ж не розуміла, що можна жити інакше. Я зараз розумію, що це не нормально. Що не в кожній родині батько п'є, приходить п'яним, а діти трусяться від страху. Я до цього нормально ставилася, а потім перенесла таке відношення вже у свою родину, у стосунки з чоловіком. І приймала як належне таку поведінку вже від нього.

Тоді я була слабкою, беззахисною, я була жертвою! Не скажу, що я себе різко полюбила, але ця любов поступово збирається, по крапельці, по бісеринці, і з кожним разом, з кожною консультацією її стає більше. 

Психотерапевт каже тобі, а ти промовляєш його слова і чуєш себе ніби збоку. Я б у звичайному житті ніколи до цього не прийшла, більше того, я ніколи не почала б говорити на цю тему. І зараз я себе почуваю сильнішою!

У мене була подруга, яка сама а-ля психолог. Вона мене питала, чи не боюся я залежності від психологів? І я зрозуміла, що це не моя людина. Вона сама не була на сесіях і не розуміє, як це — отримувати справжню допомогу.

ПСИХОЛОГА ПОТРІБНО ПІДБИРАТИ ЯК КЛЮЧИК

-Що було складним під час вибору свого психолога?

У мене був досвід спілкування із психологом, який мені не підійшов. Я у своєму місті пішла до фахівця з обласної психіатричної клінініки. Мені її рекомендувала моя знайома. 

Я записалася, прийшла, поговорила. І мені не сподобалося. Було відчуття, що хтось поколупався у відкритій рані, але полегшення це не принесло, вже не кажучи про лікування. Просто хтось поколупався і пішов собі далі.

А потім я зрозуміла, що вони мене обговорювали, пліткували про мене. Я сиділа, чекала на прийом. До мене підійшла жінка із запитанням: «ти Оля»? Я відповіла, що так. А це значить, що мої проблеми стали надбанням громадськості.

Для мене при виборі психолога важливо попасти до фахівця, якого рекомендували, але не до знайомого. І важливо шукати свого психолога. Адже всі люди абсолютно різні, зі своєю думкою, історією, долею, характером.

Як проходила перша сесія? Що тобі запам'яталося?

Це був подарунок від моєї подруги Каті. Вона подарувала мені дві консультації у чоловіка-психолога. Я як зараз пам'ятаю, що прийшла і думаю, ну капець, як мені зараз із ним починати говорити?

Він почав з того, що ми познайомилися і я розповіла про проблему, з якою прийшла. І, уявіть, мене прорвало. Я годину, без зупинок, говорила, плакала. Загалом, першу сесію я проридала. До речі, другу теж. У мене були дві консультації, які дуже допомогли. Вони дали мені силу та підтримку. Тому що сама я себе підтримати не могла. А від близьких нічого, крім нападок, не бачила. Мама, наприклад, мене звинувачувала в тому, що я погодилася піти на похорони до рідного батька. Хоча це навіть не був похорон. Просто попрощалися без священика, там троє людей було! І тато образився. Він мене виростив, як рідну, а я, за словами мами, його зрадила.

Коли я працювала з психологом, часто випливала фраза про те, що мені погано, бо я почуваюся покинутою дитиною. Психолог пояснив, що мене ніхто не кидав. Батько покинув мою маму. Можливо для неї це було шоком. Можливо, вона й досі цього не пробачила, не пережила. Але мене ніхто не кидав. Просто дві дорослі людини розійшлися.

З'ЯСУВАННЯ СТОСУНКІВ У ЛІСІ 

Одного разу ми поїхали разом у ліс, і вона мені сказала, що їй дуже прикро, що я ходила на похорон батька. І це мене так розлютило, що я їй сказала, що не вибирала їй чоловіка, не вибирала з ким їй спати, від кого народжувати дітей. 

Це було грубо, але тема була закрита.

-Важко говорити психологу все як є?

Це було поступово. Коли я розповіла про найганебніші моменти життя, виявилося, що моєї провини в цьому немає, і що це не страшно, і що це може статися з будь-якою людиною.

Щоб допомогти собі, потрібно бути відвертим. Фахівець повинен розуміти, з чим має справу. Потрібно набратися сміливості та розкрити свої найстрашніші нариви. Розповісти про те, про що страшно навіть подумати, не те що сказати.

НЕВИНОСИМІСТЬ САМОТНОСТІ

-Які результати маєш завдяки терапії?

В мене з'явилася впевненість, зник страх перед людьми, які принижували мене, але я не знала як їм відповісти. 

Перші півроку я йшла до психолога з думкою - про що я зараз говоритиму? У результаті - просто плакала і для мене це було дуже добре. Після консультації я виходила і йшла вулицею, я пурхала, мені було так легко, мені було просто класно.

У мене була проблема: з дитинства дикий страх чоловіків. Я боялася так, що ноги підкошувалися. А ще, коли ходила вулицями, мала розмовляти телефоном, бо не могла перебувати наодинці з собою. Було відчуття, що я під збільшувальним склом, і мене хтось уважно весь час розглядає. Це все минулося. 

-Які аргументи в тебе є "за" і, можливо, "проти" роботи з психологом?

Є ситуації в яких не можна залишатися віч-на-віч із проблемою. Наприклад, мій брат намагався покінчити життя самогубством, і я самостійно, без допомоги психолога, з цим би не впоралася. 
Я не маю жодного аргументу «проти» роботи з психологом.

І чим раніше ти це зрозумієш і підеш у терапію, тим краще. До речі, якби мій брат вчасно пішов до психолога та отримав допомогу, то зараз йому не довелося б лікуватись у психіатра.

У будь-якому випадку, навіть для особистого зростання, правильно підібрані фахівці - це завжди добре! 

-Що приходить після терапії? Ти яка тепер?

Раніше я вважала себе жертвою. Тепер я сильна і це стосується не лише вирішення проблем. У моєму випадку — я більше нікому не даю себе образити.

Інтерв'ю підготували: Ірина Поляшева, Владислав Хасанов, Вікторія Макаренко