← Назад

Від жертви до сильної особистості. Інтерв'ю з Ольгою

14/03/2024| views561
facebooktelegramviberX
Від жертви до сильної особистості. Інтерв'ю з Ольгою

КОЛИ ПРОГОВОРЮЄШ ПРОБЛЕМУ, ДОВОДИТЬСЯ ЇЇ ВИРІШУВАТИ

- Оль, скажи, чому раніше не наважувалася звернутися до психолога?

Насамперед через те, що треба було розповідати комусь сторонньому про все. По-друге - не було усвідомлення того, що це проблема, і що можна жити інакше. Я прийшла в психологію завдяки моїй подрузі Каті. Вона підштовхнула: подарувала мені сертифікат на візит до психолога. Як я можу вже сказати зараз, у глибині душі я розуміла, що якщо почну працювати з проблемою, проговорювати її, доведеться приймати якісь рішення.

-Чому зрештою зважилася?

Виходу іншого не було. Мої проблеми були пов'язані з моїм рідним батьком. Це завжди була болюча тема. А коли він помер, я почала жаліти себе. І мені було дуже паршиво. При цьому зіпсувалися стосунки з мамою та татом через те, що я була на похороні. 

Якоїсь миті я взяла себе в руки, зрозуміла, що так більше не можу і не хочу. Насамперед, треба було щось робити зі стосунками з моїм рідним батьком, на той момент уже покійним.

-Яка ти була до терапії? Як себе можеш охарактеризувати?

Я почуваюся, як дві різні людини. І та "Оля" – людина, яка жила з шорами, з переконаннями з дитинства, про те, що жити можна тільки так. Я ж не розуміла, що можна жити інакше. Я зараз розумію, що це не нормально. Що не в кожній родині батько п'є, приходить п'яним, а діти трусяться від страху. Я до цього нормально ставилася, а потім перенесла таке відношення вже у свою родину, у стосунки з чоловіком. І приймала як належне таку поведінку вже від нього.

Тоді я була слабкою, беззахисною, я була жертвою! Не скажу, що я себе різко полюбила, але ця любов поступово збирається, по крапельці, по бісеринці, і з кожним разом, з кожною консультацією її стає більше. 

Психотерапевт каже тобі, а ти промовляєш його слова і чуєш себе ніби збоку. Я б у звичайному житті ніколи до цього не прийшла, більше того, я ніколи не почала б говорити на цю тему. І зараз я себе почуваю сильнішою!

У мене була подруга, яка сама а-ля психолог. Вона мене питала, чи не боюся я залежності від психологів? І я зрозуміла, що це не моя людина. Вона сама не була на сесіях і не розуміє, як це — отримувати справжню допомогу.

Від жертви до сильної особистості. Інтерв'ю з Ольгою

ПСИХОЛОГА ПОТРІБНО ПІДБИРАТИ ЯК КЛЮЧИК

-Що було складним під час вибору свого психолога?

У мене був досвід спілкування із психологом, який мені не підійшов. Я у своєму місті пішла до фахівця з обласної психіатричної клінініки. Мені її рекомендувала моя знайома. 

Я записалася, прийшла, поговорила. І мені не сподобалося. Було відчуття, що хтось поколупався у відкритій рані, але полегшення це не принесло, вже не кажучи про лікування. Просто хтось поколупався і пішов собі далі.

А потім я зрозуміла, що вони мене обговорювали, пліткували про мене. Я сиділа, чекала на прийом. До мене підійшла жінка із запитанням: «ти Оля»? Я відповіла, що так. А це значить, що мої проблеми стали надбанням громадськості.

Для мене при виборі психолога важливо попасти до фахівця, якого рекомендували, але не до знайомого. І важливо шукати свого психолога. Адже всі люди абсолютно різні, зі своєю думкою, історією, долею, характером.

Від жертви до сильної особистості. Інтерв'ю з Ольгою

Як проходила перша сесія? Що тобі запам'яталося?

Це був подарунок від моєї подруги Каті. Вона подарувала мені дві консультації у чоловіка-психолога. Я як зараз пам'ятаю, що прийшла і думаю, ну капець, як мені зараз із ним починати говорити?

Він почав з того, що ми познайомилися і я розповіла про проблему, з якою прийшла. І, уявіть, мене прорвало. Я годину, без зупинок, говорила, плакала. Загалом, першу сесію я проридала. До речі, другу теж. У мене були дві консультації, які дуже допомогли. Вони дали мені силу та підтримку. Тому що сама я себе підтримати не могла. А від близьких нічого, крім нападок, не бачила. Мама, наприклад, мене звинувачувала в тому, що я погодилася піти на похорони до рідного батька. Хоча це навіть не був похорон. Просто попрощалися без священика, там троє людей було! І тато образився. Він мене виростив, як рідну, а я, за словами мами, його зрадила.

Коли я працювала з психологом, часто випливала фраза про те, що мені погано, бо я почуваюся покинутою дитиною. Психолог пояснив, що мене ніхто не кидав. Батько покинув мою маму. Можливо для неї це було шоком. Можливо, вона й досі цього не пробачила, не пережила. Але мене ніхто не кидав. Просто дві дорослі людини розійшлися.

З'ЯСУВАННЯ СТОСУНКІВ У ЛІСІ 

Одного разу ми поїхали разом у ліс, і вона мені сказала, що їй дуже прикро, що я ходила на похорон батька. І це мене так розлютило, що я їй сказала, що не вибирала їй чоловіка, не вибирала з ким їй спати, від кого народжувати дітей. 

Це було грубо, але тема була закрита.

MOZHNA. Допоможемо знайти свого психотерапевта

-Важко говорити психологу все як є?

Це було поступово. Коли я розповіла про найганебніші моменти життя, виявилося, що моєї провини в цьому немає, і що це не страшно, і що це може статися з будь-якою людиною.

Щоб допомогти собі, потрібно бути відвертим. Фахівець повинен розуміти, з чим має справу. Потрібно набратися сміливості та розкрити свої найстрашніші нариви. Розповісти про те, про що страшно навіть подумати, не те що сказати.

НЕВИНОСИМІСТЬ САМОТНОСТІ

-Які результати маєш завдяки терапії?

В мене з'явилася впевненість, зник страх перед людьми, які принижували мене, але я не знала як їм відповісти. 

Перші півроку я йшла до психолога з думкою - про що я зараз говоритиму? У результаті - просто плакала і для мене це було дуже добре. Після консультації я виходила і йшла вулицею, я пурхала, мені було так легко, мені було просто класно.

У мене була проблема: з дитинства дикий страх чоловіків. Я боялася так, що ноги підкошувалися. А ще, коли ходила вулицями, мала розмовляти телефоном, бо не могла перебувати наодинці з собою. Було відчуття, що я під збільшувальним склом, і мене хтось уважно весь час розглядає. Це все минулося. 

-Які аргументи в тебе є "за" і, можливо, "проти" роботи з психологом?

Є ситуації в яких не можна залишатися віч-на-віч із проблемою. Наприклад, мій брат намагався покінчити життя самогубством, і я самостійно, без допомоги психолога, з цим би не впоралася. 
Я не маю жодного аргументу «проти» роботи з психологом.

І чим раніше ти це зрозумієш і підеш у терапію, тим краще. До речі, якби мій брат вчасно пішов до психолога та отримав допомогу, то зараз йому не довелося б лікуватись у психіатра.

У будь-якому випадку, навіть для особистого зростання, правильно підібрані фахівці - це завжди добре! 

-Що приходить після терапії? Ти яка тепер?

Раніше я вважала себе жертвою. Тепер я сильна і це стосується не лише вирішення проблем. У моєму випадку — я більше нікому не даю себе образити.

Інтерв'ю підготували: Ірина Поляшева, Владислав Хасанов, Вікторія Макаренко

telegram subsribe
email subscribe
Читати більше