Зрада. Історія про те, як вдалося врятувати ще один шлюб

Якби мені давали гривню щоразу, коли я чую історії про кризу у стосунках, я б, напевно, вже став мільйонером. Коли Сергій вперше з'явився на екрані мого комп'ютера, його погляд був сповнений рішучості. Він одразу ж зізнався, що зрадив дружині і не шукав собі виправдання.

- Я зробив страшну помилку, - сказав він. - Як тепер реабілітуватися, гадки не маю.

Сергій розповів, що за 10 років шлюбу їхнє спільне з дружиною життя перетворилося на рутину. І ось, коли в нього на роботі з'явилася нова, молоденька дівчина, він не зміг стриматись. Тим більше що вона сама активно провокувала його.

Через кілька днів самобичування, Сергій зізнався у всьому дружині і вмовив її піти до сімейного психолога, щоб зберегти шлюб. Для мене це був унікальний випадок, бо з такою ініціативою, зазвичай, виступають жінки. У мене було гарне передчуття, але чи виправдається воно, ще треба було з'ясувати.

Після спілкування з Сергієм, я призначив зустріч його дружині. Мені потрібно було подивитися на ситуацію її очима, перш ніж розпочати парну терапію. Я бачив готовність Сергія зберегти стосунки, але чи була на це налаштована вона?

- Не впевнена, що зможу це колись пробачити. Він зрадив мене! - Сказала Олена, дружина Сергія, коли через кілька днів прийшла до мене на сеанс.

Тон її голосу і категоричність могли б поставити в глухий кут психолога-початківця. Складалося враження, що для неї цей шлюб вже завершився. Але я розумів, що Олена зачимось сюди прийшла. Що десять років шлюбу не закінчуються раптово. І тоді я почав просто чекати. Ми сиділи мовчки хвилин 10, доки напруга Олени не досягла піку і вона не заплакала. Жінка зізналася, що дуже любить чоловіка, але більше не може йому довіряти. Саме з цим нам і потрібно було працювати під час парної терапії.

Ми розпочали сесії із встановлення правил – не перебивати, не ображати, лише чесність та відкритість. Я запропонував Олені та Сергію вправу, яка називається "гарячий стілець". Сергій та Олена по черзі займали стілець та ділилися своїми почуттями, тоді як інший слухав без можливості перебивати. Ця вправа допомогла їм краще зрозуміти глибину почуттів кожного і навчила слухати одне одного без суджень.

- Коли ти говориш про свої помилки так відкрито, я починаю відчувати, що можу знову тобі довіряти. Це не означає, що я забула зраду, але я бачу твоє бажання виправитись, і це важливо для мене, - сказала в один із таких моментів Олена.

- Мені було страшно зізнатися, що сталося, бо я не хотів тебе втрачати. Я готовий зробити все, щоб ти знову відчула себе у безпеці зі мною, – відповів Сергій.

- Я завжди думала, що ми говоримо про все. Чому ти не сказав, що почуваєшся самотнім? Що тобі чогось не вистачає?

- Я думав, що можу розібратися сам і не хотів тебе турбувати. На тобі й так двоє дітей.

З кожним словом, з кожною фразою пара розкривалася дедалі більше. Ця вправа стала поворотним моментом, і в їхніх очах я побачив намір зберегти родину.

Після кількох місяців роботи над стосунками, Олена та Сергій почали відвідувати танцювальні заняття, які виявилися не лише веселим, а й винятково корисним досвідом для обох. Танці вимагали від них координації, взаєморозуміння та підтримки, що стало чудовою метафорою їхніх стосунків. Ці заняття допомогли відновити фізичну близькість та зміцнили емоційний зв'язок.

На одній із наших останніх сесій Олена поділилася своїми почуттями:

- Здається, я знову бачу в Сергієві того хлопця, якого колись закохалася. Ми стали більше спілкуватися, ділитися своїми переживаннями та планами на майбутнє. Я ніколи не думала, що зможу пробачити та рухатися далі після зради. Але зараз я бачу, як ми обоє змінилися та подорослішали.

Їхня історія стала для мене яскравим прикладом того, як глибокі кризи у відносинах можуть перетворитися на можливості для відновлення та зміцнення зв'язків. 

Сергій та Олена увійшли до нової фази - фази глибокої емоційної відкритості та взаємної підтримки. Вони навчилися цінувати моменти, проведені разом, і зрозуміли, що їхня спільна історія - це щось, що варто берегти та зміцнювати.