Чому ми так любимо сиквели, франшизи, кіновсесвіти та серіали?

15 серпня вийшов у прокат фільм "Чужий: Ромул" – вже сьома стрічка популярної кінофраншизи про про членошкідницькі пригоди ксеноморфа з далекої планети. А якщо подивитися календар кінопрем’єр на 2024 рік, то ми побачимо, що всі головні прем'єри року – це чергові сиквели, приквели, римейки, кросовери та фільми з кінофраншиз і кіновсесвітів.

У серпні, окрім чергового «Чужого», ми побачимо римейк «Ворона», у вересні – авторський сиквел класичної чорної комедії «Бітлджус» Тіма Бартона. У жовтні – сиквел прогримівшого п'ять років тому «Джокера» і третій за рахунком «Веном». Завершує рік груднева прем'єра «Гладіатора» Рідлі Скотта, який також зняв продовження власного хіта.

Чому індустрія вже багато років годує глядача нескінченними варіаціями давно відомих історій і хто в цьому винен – жадібні студії чи ліниві глядачі? Спробуємо розібратися. 

Для початку давайте роз'яснимо термінологію. 

Римейк – це нова, оновлена ​​версія вже існуючого фільму. Сиквел – продовження популярного фільму, приквел – передісторія, а спін-офф – паралельна історія, як правило, другорядних персонажів. Римейки та сиквели існують стільки ж, скільки й кіно. Так, через шість років після того, як “Стівен Спілберг початку ХХ століття”, Жорж Мельєс зняв свою знамениту “Подорож на Місяць” (1902), піонер іспанського кіно Сегунда де Шомон зняв свою трохи менш знамениту “Екскурсію на Місяць”.

Так само від початку більшість голлівудських римейків були адаптаціями популярних іноземних фільмів. Наприклад, знамениті «У джазі тільки дівчата» (1959) Біллі Уайлдера – рімейк фільму Рішара Потьє «Фанфари кохання» (1935).

Перша хвиля рімейків у Голлівуді пройшла наприкінці 70-х – на початку 80-х, коли були перезняті нові версії таких класичних фільмів, як «Кінг Конг» (1933), «А ось і містер Джордан» (1941), «Дещо з іншого світу» (1951), «Муха» (1958), французької «Плати за страх» (1953) тощо. По-перше, з'явилися революційні візуальні ефекти, що дозволяють знімати видовищне фантастичне та пригодницьке кіно на новому рівні. По-друге, у традиції постмодернізму, що переміг, старі стрічки наповнилися новим політичним, соціальним чи філософським змістом.

Друга хвиля римейків припала на початок нульових. Цікаво, що римейки "Мумії" (1999), "Одинадцять друзів Оушена" (2001), "Ідентифікації Борна" (2002), що вийшли в цей період, стали дуже успішними кінофраншизами (у кіно це називається ребут, або перезапуск кінофраншизи). Комерційний успіх римейків цього періоду зумовив велику хвилю нових версій хітів вісімдесятих, яка виплеснулася на екрани в наступне десятиліття.

Це була третя, і найпотужніша хвиля римейків, коли на екрани вийшли нові версії "Кошмару на вулиці В'язів" (2010), "Щось" (вже друга за рахунком, 2011), "Конана-варвара" (2011), "Згадати все ” (2012), “Керрі” (2013), “Робокопа” (2014), “Полтергейсту” (2015), “Мисливців за привидами” (2016), “Коматозників” (2017), “За бортом” (2018) та так далі. Майже всі вони зібрали непогану касу, але були розкритиковані критиками та глядачами, тож продовження у вигляді сиквелів не сталося.

Кінофраншиза – це серія фільмів, об'єднаних загальними персонажами та жанром. Наприклад, найпопулярніша кінофраншиза - це серія з 27 фільмів про Джеймса Бонда. Найстарішою кінофраншизою можна вважати "Мумію": перший фільм вийшов на екрани ще в 1932 році, а останній на даний момент, з Томом Крузом та Софією Бутеллою в головних ролях, у 2017-му.

Зрештою, є поняття кіновсесвіту. На кінематографічному небосхилі існують три головні всесвіти: кіновсесвіт “Зоряних війн” та кіновсесвіти видавців графічних романів про супергероїв Marvel Comics та DC Comics. У кіновсесвітах не тільки спільні персонажі для безлічі фільмів, серіалів, ігор та книг, але також певний умовний світ, у якому розгортається дія. А в безлічі сиквелів, приквелів та спін-оффів старанно побудована єдина хронологія подій.

Не дивно, що саме кіновсесвіти принесли своїм творцям найбільші прибутки.

Звичайно ж, для індустрії знімати продовження популярних фільмів – це не тільки вигідно, але ще й дуже зручно, тому що творці фільмів мають готові характери персонажів і добре відомі сюжетні схеми. Але яке задоволення глядачеві знову дивитися старе кіно, нехай і на новий лад?

Виявляється, глядачеві якраз комфортніше зі старими знайомими героями – з цієї ж причини багато хто з нас любить переглядати багато разів так звані улюблені фільми. На думку психологів, глядачі віддають перевагу відомим героям і знайомим історіям тому, що вони дають відчуття безпеки і стабільності. Це стосується як нових фільмів у рамках кінофраншиз та кіновсесвітів, так і перегляду улюблених картин. А оскільки багато хто з нас обзавелися такими ще в юності, тут включається також фактор ностальгії, яка дарує глядачеві відчуття затишку та комфорту.

Переглянути старий улюблений фільм – це як зустрітися зі старим другом: до обов'язкового комплекту входять плед, гарне вино чи десерт. Психологічні установки на стабільність та комфорт стали також однією з причин шаленої популярності сучасних серіалів.

До речі, найпотужніша хвиля рімейків у Голлівуді нульових саме пояснюється тим, що кінопрокату наступало на п'яти кабельне телебачення. Завдяки серіалам нового покоління на кшталт "Клану Сопрано" (1999-2007) та “Прослушки” (2002-2007) “телемило” перетворилося на культурний феномен національного масштабу. Виявилося, що серіали на кабельному ТБ дивитись цікавіше, аніж фільми у кінопрокаті. Також відзначимо, що помітна частина серіалів нового покоління – це рімейки та сіквели повнометражних фільмів.

На думку психологів, така поведінка особливо властива глядачам у стресовому стані, коли людина стоїть перед необхідністю змін, а думки про майбутнє викликають у неї занепокоєння. З урахуванням величезної кількості рімейків радянських фільмів, які знімаються і продовжують зніматися в Росії, можна подумати, що російське населення протягом останніх років весь час перебувало в стресі.

Але не обов'язково йдеться про стресовий стан або пошук комфортної атмосфери. Засвоєння нової інформації завжди дається важче, тому кіновсесвіти і кінофраншизи значно легші для сприйняття.

Саме тому за винятком абсолютно безнадійних випадків на кшталт “Психо” (1998) Гаса Ван Сента або “Конана-варвара” (2011) Маркуса Ніспелла, римейк завжди приносить хорошу касу, навіть якщо сам фільм слабший за оригінал. І хоча самі глядачі часто визнають, що римейк обов'язково виходить гіршим (вдалі римейки можна перерахувати на пальцях), все одно щоразу слухняно йдуть у кіно.

Тому немає нічого дивного в тому, що каса супергеройського фільму "Дедпул і Росомаха", що входить до кіновсесвіту Marvel, вже перевалила за мільярд. 

Старий друг, як говорить прислів'я, краще за нових двох, а тут старих друзів двоє (коли в одному фільмі зводять героїв двох і більше кінофраншиз, це називається кросовер). Причому нікого не дивує, що у фіналі попереднього фільму (2013) про пригоди Росомахи його взагалі-то вбили.

Як нікого не бентежить і повернення до кіновсесвіту Marvel актора Роберта Дауні-молодшого, хоча його герой Тоні Старк також не пережив фільму “Месники: Фінал” (2019). Головне, що Роберт Дауні-молодший – це актор-символ кіновсесвіту, який стартував з дуже успішної “Залізної Людини” (2008). Повернення Залізної Людини під новою маскою принесе чимало радості шанувальникам Marvel та дозволить поставити у прокаті черговий касовий рекорд.

Що вдієш, так працюють індустрія кіно та людський мозок. Зрештою, не подобається - не купуйте квиток, фінальний вибір завжди залишається за кіноглядачем.