Тулуз-Лотрек - герой мистецтва, жінок та алкоголізму

Нащадок давнього французького роду великий художник (це, як часто буває, повністю визнали, тільки після його смерті), вельможний граф Анрі де Тулуз-Лотрек, прожив недовго, на небеса він полетів, не доживши до 37-ми (1864) - 1901).

Але все його життя, особливо в мистецтві, було по-справжньому героїчним.

І ось чому.

Справа в тому, що вже у 13 років граф Анрі зламавши спочатку одну, а потім й іншу ногу, став інвалідом. Далася взнаки погана спадковість великосвітських родин Європи, де було природним укладати шлюби з близькими родичами, ноги Анрі погано зросталися, а потім і зовсім перестали рости.

Це відразу позбавило Анрі багато чого, а точніше, всього, що складало звичайне світське життя нащадків дворянських сімей. Бали мінус, полювання мінус, загалом багато чого в мінус, а про шлюб з рівною собі за статусом, мова взагалі більше не йшла, ніхто не хотів зв'язувати себе шлюбними узами з кульгаючим аристократом-інвалідом, хай і багатим, зростом у метр п'ятдесят сантиметрів.

Таких нещасних історій чимало, багато хто на них ламається, але ті, хто їх долають, стають справжніми Героями в різних галузях, чи то в науці, в мистецтві, спорті і такому іншому.

Граф Анрі не занепав духом. Мабуть і тут далася взнаки генетика, що дісталася йому від його мужніх предків із давнього роду Тулуз-Лотреков і він, всупереч трагічним обставинам, що склалися, став ГЕРОЄМ МИСТЕЦТВА, ЖІНОК І АЛКОГОЛІЗМУ.

Дика пристрасть до художньої творчості, що несподівано відкрилася в ньому. Потяг до осіб протилежної статі. Весела вдача, незважаючи ні на що. Спорт, у вигляді плавання та легкого веслування. Це прийшло до нього майже відразу. Тотальне ж захоплення та експерименти з алкоголем, з'явилися дещо пізніше.

Ось така сублімація. Вся його життєва енергія стала спрямованою на досягнення в області всього цього і його життя перетворилося на життя яскравої, але швидко згасаючої комети.

Хоча, що означає це – «швидко». Його рух у галузях мистецтва, любовних пригод та алкоголю тривав десь років зо двадцять.

За цей час він створив приблизно 7000 художніх робіт. Тобто, якщо помножити і розділити, то вийде, що протягом двадцяти років він створював практично по одній повноцінній роботі на день.

Як йому це вдавалося, важко сказати. Особливо, якщо враховувати, що художник-дворянин-інвалід, вів більш ніж повноцінне богемне життя, що нагадувала самоспалення.

У 17 років, він забив на все, включно з інвалідністю, покинув неспішне життя аристократа в родовому замку на півдні Франції і перебрався до столиці. 

Він оселився на Монмартрі, де мешкали в основному художники, скульптори, літератори, театральні діячі, просто п'яниці, а також легковажні дами, цікавих властивостей (акторки, танцівниці, повії, прихильниці мистецтва і так далі). Усі вони ставали персонажами його художніх творів.

У Парижі граф Анрі пристрастився до алкоголю. Він багато експериментував на цьому непростому шляху. Винаходив коктейлі і після його смерті, було видано книгу його алкогольних та кулінарних рецептів.

А як же там було без алкоголю, якщо граф-художник, окрім проживання у себе, в основному проводив час у борделях.

“Бордель? Ну і що? – казав він. – Я ніде не почуваюся затишніше. Я остаточно оселюся в борделі”.

Згодом саме його стали звати Обличчям Монмартру, Обличчям Парижу Прекрасної Епохи, Піонером рекламних афіш, який і створив Обличчя того самого Парижу Прекрасної Епохи.

Проте Титанічна Робота, Любові та Пияцтво таки зробили свою справу.

Як співав видатний: "Надлишок тепла завжди заважає достатку днів".

Тулуз-Лотрек дуже любив рудоволосих жінок, одна з них, танцівниця Руда Роза і заразила його сифілісом.

Атмосфера пияцтва та розпусти, в якій, як не дивно, великий художник знайшов себе як особистість, дала тріщину саме тут.

ГЕРОЙ МИСТЕЦТВА, ЖІНОК ТА АЛКОГОЛІЗМУ, Enfant Terrible Прекрасної Епохи, Легенда Постімпресіонізму, згорів, як комета, від сифілісу та алкоголізму, на руках своєї матері у родовому маєтку на півдні Франції.

Андрій Границя